Нота протесту та заклики поважати політичні права та свободи громадян з боку українських дипломатів не зворушили білоруську владу і, в результаті, вона таки засадила затриманих у неділю п'ятьох українців за грати. Навіть після особистої розмови міністра закордонних справ Бориса Тарасюка зі своїм білоруським колегою активісти Студентського братства отримали десять діб «неба в клітинку» — за участь у зустрічі з виборцями єдиного кандидата у президенти від демократичних сил Александра Мілінкевича.

Комітет виборців схвально відгукнувся про зміни до виборчого законодавства, які вчора прийняла Верховна Рада. Наприклад, про те, що членам виборчих дільниць дозволятиметься голосувати на «своїх» ДВК, і те, що люди в день голосування зможуть себе поновити у списках через суди. Водночас КВУ констатував і кілька недоліків виборчого процесу, які лишаються невиправлені. А один із них — дієздатність комісій — взагалі назвав «катастрофічним».

Не звертатися до нього із запитаннями, адресованими лідерові виборчого блоку «Наша Україна», бо зараз він насамперед — Прем'єр-міністр, а не політичний діяч. Із таким проханням звернувся Юрій Єхануров на своїй прес-конференції до журналістів, яких напередодні виборів усе-таки неабияк цікавила і «нашоукраїнська» складова його діяльності.

Одна з небагатьох партій, у якої бракує коштів хоч на якусь телевізійну рекламу (мається на увазі власна, а не «казенна», передбачена законом про вибори). Українська національна асамблея (або ж, віднедавна, знову УНА-УНСО) — партія справді дуже бідна, хоч і з традиціями й солідним віком. Як організація постала ще в 1991 році, керувалася відомим екстремістом-провокатором Дмитром Корчинським.

«Нічого, все нормально». «І не сподівайтесь!» — заспокійливо, підбадьорююче, жартівливо кивають кудись на камери нардепи зі стажем у відповідь на запитання про те, чи не щемить їм серце при вході до кімнати нарад. Журналісти підсміюються — чого ж там «сподіватися», якщо й так очевидно, що для декого з опитаних ця Погоджувальна рада стане останньою принаймні на найближчі п'ять років. Звісно, якщо не трапиться якогось форсмажору — зриву виборів, наприклад...

Вибори — це справа не для слабкодухих. Страшна це справа, жорстока, і з біса впливає на психіку. Особливо якщо займатися нею зранку до вечора й частіше, ніж раз на п'ять років. А уявіть собі, як має почуватися людина, яка одного ранку прокидається в помаранчевій опозиції, другого — в «синьо-білій» владі, третього — в «синьо-білій» опозиції... Що там казав Кучма про шарики і ролики? Тож немає нічого дивного в тому, що Тарасові Чорноволу ввижаються жахи.

Запоріжцям не пощастило: на Масницю вперше за багато років в обласному центрі не відбулося публічного поїдання млинців. Подейкують, ніби чинний міський голова Євген Карташов вирішив не «нахиляти» для організації свята бізнесменів — мовляв, він і без такого приводу не сходить з екранів місцевих телестудій, щедро роздаючи в усіх мікрорайонах подарунки. Не зобов'язує закон мера-кандидата виявити скромність і піти у відпустку. Тож на перегонах із Карташовим можуть позмагатися максимум двоє конкурентів — бізнесмен-«регіонал» Володимир Кальцев та нардеп із партії «Реформи і порядок» Петро Сабашук.

З грудня починаючи, трапляються фрази: «У виборчий період суспільство перебуває в такому, сказати б, ненормальному стані, що йому до лампочки рівень розвитку шоу-бізнесу в країні», або «Альбом-кліп-сингл будемо видавати тільки в квітні, не раніше, зараз же вибори». Чому на три місяці музична країна перетворюється на сплячу красуню в летаргійному сні і наші думки переважно тільки зудять довкола «а за кого він буде співати? Як не буде, значить, не запросили, не популярний!» або «О, знову продалися, сьогодні — таким, завтра — не таким!». Говорити з самими музикантами на теми нетривалих взаємозв'язків шоу-бізнесу і політики важко — з усього видно: їм це неприємно, й воліли б творити у спокої свої шедеври. Тобто, з одного боку, «продаватися» їх змушують обставини: і хліб без масла не так смачно, як хліб з ікрою, і на наступний кліп треба яку тисячу приберегти... А з іншого — вони свідомо ходять по колу: співаючи зараз за кандидата N, який подекуди таки отримує можливість вплинути на кризову ситуацію, але цього не робить (щоправда декому, за умови вдалого «вибору» політичного кандидата, може, і перепаде якийсь «заслужений» чи «народний») — вони співатимуть за нього, чи когось схожого і на наступних виборах. Очевидно, якби музичний ринок країни був на відповідному рівні, і музиканти заробляли з продажу альбомів чи власних концертних турів, то схожі політичні «заказухи» канули б у Лету.

Коли інвестори, ошукані найбільшою за всю новітню історію Києва будівельною «пірамідою» під кодовою назвою «Еліта-Центр», чують звідусіль обіцянки надати квартири, допомогти грошима, обігріти й по-батьківському погладити по голівці, то лише скептично усміхаються. Адже розуміють, що кожен у цій ситуації відстоює свої інтереси: опозиційні до столичної влади політики, які розсипаються в запевненнях про підтримку, насправді понад усе зацікавлені в тому, щоб цій владі «насолити».

Штаб «Нашої України» повідомляє про підготовку масової фальсифікації виборів у Донецькій області. Про це йдеться у відкритому листі керівника «НУ» на Донеччині, лідера обласної організації НСНУ Антона Клименка до Президента та Центрвиборчкому.

Як повідомляє прес-служба блоку, свої висновки Клименко зробив «у результаті аналізу принципів формування складу виборчих дільниць та списків виборців».