Андрій Окара — російський політолог і політтехнолог, доцент Російської академії державної служби при президентовi РФ, народився в Україні й тісно співпрацює з нашими полiтиками. Окара добре розуміє як українську, так і російську ментальність, йому близькі настанови геополітики євразійства та філософії неоплатонізму. В Росії Андрія вважають прихильником консервативно-революційних стратегій державного розвитку та одним із провідних фахівців з українського питання. Саме тому з ним було цікаво поговорити про українсько-російські стосунки та їх вірогідні перспективи, пов'язані з нашими виборами-2006.

У суди Києва надійшли кілька скарг від найманих агітаторів політичних партій, які балотуються на виборах у Київську і Верховну Ради. Ці громадяни вимагають визнати, що укладені з агітаторами угоди «соціального партнерства» суперечать законодавству України. Дійсною метою таких угод, на думку позивачів, є спроба приховати факти купівлі-продажу голосів виборців на виборах у парламент і місцеві ради 26 березня 2006 року.

Політика — справа серйозна. Від людей, які нею займаються, часто залежать долі мільйонів. Кожний чиновник (депутат чи навіть Президент) на своїй посаді не народжується, а отже, його «дочиновницьке» буття було таким самим, як і в усього народу — з усім спектром емоцій та почуттів. А в нашому житті, не забуваймо, існують і такі прикрі аспекти, як психічні розлади та хвороби. Загальновідомо, що будь-яка хвороба прогресує саме під час стресових ситуацій та нервового напруження, а цього в політиці вистачало в усі часи.

82,6 вiдсотка голосів — із таким більш ніж переконливим результатом Олександр Григорович Лукашенко втретє переміг на президентських виборах у Білорусі. Про що після підрахунку 100 відсотків бюлетенів урочисто повідомила голова білоруського Центрвиборчкому Лідія Єрмошина, відзначивши також рекордно високу явку — 92,6 вiдсотка та скромний результат «єдиного кандидата» від опозиції Олександра Мілінкевича, який, за даними ЦВК, набрав усього лише 6% голосів. При цьому, як твердо оголосила пані Єрмошина, «ніяких істотних, серйозних порушень не зареєстровано, у тому числі і міжнародними спостерігачами. Нічого пікантного не трапилося». Коронною фразою білоруської «Підрахуйки» стала відповідь на прохання журналістів прокоментувати заяви опозиційних кандидатів, які на мітингу в Мінську по завершенні голосування заявили про масові фальсифікації: «Треба вміти програвати гідно. У тому числі й чоловікам».

Зараз уже важко повірити, що до 1996 року Наталія Михайлівна Вітренко була радником Олександра Мороза — Голови ВР — з соціально-економічних питань та активісткою його Соцпартії. А саме тоді внаслідок інспірованого, як дехто вважає, розколу виникла Прогресивна соціалістична партія — радикальна ліва сила, покликана «довбати» спочатку «поміркованого» лівого, антикучміста Мороза, а потім і всіх «компрадорських буржуїв», очолюваних Ющенком.