«Вольницею» — по «Дню незалежності з Махном»

23.08.2007
«Вольницею» — по «Дню незалежності з Махном»

Музикант i телеведучий Роман Чайка i власкор «УМ» Андрiй Багнюк порозумiлися. Гуляйполе, 2006 рiк.

                По завершенні минулорічного фесту заангажовані запорізькі ЗМІ оприлюднили купу упереджених матеріалів щодо ледь не аморальності заходу (нагадаю, що його співорганізаторами виступили Міністерство сім'ї, молоді і спорту, МВС та Центр дослідження політичних цінностей Олеся Донія). «Про махновське свято, що відбулося без махновців», «Столичний пісатєль Лесь Подєрєвянскій шокіровал гуляйпольцев», «Такого фестивалю у Гуляйполі більше не буде» — невеличка дещиця заголовків з обласних газет. Нестандартне дійство справдi не вписувалося у «совкове» мислення далеких від мистецьких ноу-хау посадовців і пересічних громадян. Саме тому, нагадаю, ледь не зірвалася акція «Томатний лідер нації»: з усіх облавків і ринків Гуляйполя несподівано зник необхідний атрибут — помідори, і їх довелося терміново звозити з навколишніх сіл!.. Тому усі бажаючі таки змогли хвацько жбурляти помідорами у вивішені півдюжини портретів лідерів українського бомонду (найбільше «пострілів» дісталося торік намальованому Віктору Януковичу)... Надто багато публічних претензій висловили ретрогради щодо боді-арту, виступу Леся Подерв'янського...

                Свій голос до масованого осуду «Дня незалежності з Махном» долучив навіть такий непересічний і талановитий інтелігент, як Григорій Лютий. Голова Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України 7 вересня поділився своїми враженнями на шпальті «Запорізької правди»: «Світ падає в тартарари. Які там традиції!.. Почуваєшся, наче насправді то була не музика, не слово, а піднімали тебе на списи, привселюдно садили на кіл. А ти якимось дивом після цього лишався живим. Чим ми голосніше обурюватимемося, тим краще для організаторів. Адже вони досягають мети не творчістю, не чорною самоспалюючою роботою, а скандалами. Це цинічні сучасні пекельні менеджери».

                Зі шпальт цієї ж газети було категорично заявлено, що «фестивалю на батьківщині Нестора Махна не буде — його відмінила обласна влада. Бо, як заявив заступник голови Запорізької облдержадміністрації Микола Фролов, «після такого вульгарного видовища на адресу обласної виконавчої влади і, зокрема, облуправління культури і туризму, сипалися листи із запитанням: хто допустив подібну анархію у Гуляйполі, коли лайка та брутальні слова вільно звучали на кожному кроці?». Піком спротиву андерграунду-2 було рішення сесії Гуляйпільської райради щодо проведення у вересні дводенного фестивалю «Вольниця». Телефонував я голові райради. Євген Коровка категоричним не був: «Ми не проти «зальотного» фестивалю, але ж торік вийшло так, що без нас нас і поженили!». Категоричнішою була директор місцевого музею Любов Геньба: нехай би, мовляв, організатори показали проект програми, попередньо озвучили диски нашим фахівцям: «У літературі існує такий напрям, як примітивізм. Як письменник, я можу його оцінити, але це не для загалу. Минулорічний фестиваль мої земляки сприйняли як образу... Наші люди звикли до заходів високодуховних... Ми хочемо підняти Гуляйпілля, надати йому обличчя. Нормальне, а не викривлене. «Вольниця» якраз і стане обласним, суто нашим фестивалем. З піснями і театралізацією».

                Можливо, буде і «Вольниця». Нехай, бо політикою люд уже наситився донесхочу. Схоже, ніби влада, передовсім обласна, допетрала: не можна щось забороняти тільки з тієї причини, що ТАКЕ комусь не подобається. «Не чіпайте наше болото!», — публічно обурився позицією «забронзовілих» керівників регіону і творчих спілок, приміром, фотохудожник Борис Дворний: «Для них зручні сірі бездарність і пасивність. А все яскраве та незвичне їм дуже хочеться заборонити і «причесати», понизити до свого рівня. Але я вірю, що креативна молодість прокладе собі дорогу — попри смішні пропозиції проходити цензуру в облуправлінні культури...».

                Проклала. Чий «спротивний» бар'єр упав на Запоріжжі останнім — не в цьому суть, певна виконавчий директор фестивалю Ксенія Омельченко. Відкриття «Дня незалежності з Махном», як і торік, відбудеться на гуляйпільському стадіоні «Сільмаш». 24 серпня — низка заходів, поміж яких — відвідини музею Нестора Махна, карнавальна хода поетів і передача авторами книжок до бібліотеки, театр на ходулях і народні гуляння, прес-конференції та ще купа всякої-всячини. До «Махновських читань» долучаться Сергій Жадан і Павло Вольвач, Ірена Карпа і Юрко Покальчук, Світлана Поваляєва і Андрій Кокотюха, Іздрик і ще з півдюжини авторів. Презентація нових книжок, як і традиційний «Вільний мікрофон», пройде на сцені під наметом. Працюватимуть «Хата-читальня Лірника Сашка» і клуб віршописців «99», ляльковий вертеп і поетичний боді-арт (моделі пройдуть кастинг, а найліпші портфоліо побачать світ окремим виданням), по опівночі спалахне бардівська ватра...

                «Стадіонні телепрограми» поповняться телепародіями «Свобода Сліва з Васіком Шустрим» і «6 копійок із Романом Чайкою». То є незлостива, а винятково весела пародія на українські політподіум і тележурналістику, запевняють оргкомітетчики. Завершується кастинг на ролі ведучих. «6 копійок» можуть опинитися у лідера гурту «Мертвий півень» Романа Чайки, якщо не завадить його надмірна схожість з телеведучим «5-го каналу», акцентують організатори. Один із екс-лідерів «Пори» Євген Золотарьов, попри свої 2 метри 2 сантиметри і повну відсутність будь-якої рослинності на голові, — кандидат на роль ведучого «Свободи Сліва», хоча дотепники з оргкомітету жадали б, аби то був «чоловік удвічі старший, удвічі нижчий та інтелігентний»...

                На Великій сцені першого дня мають виступати київський «Борщ» і вінницький «ТІК», столична «Quarpa» і київсько-харківські «Чорнобривці»,

25 серпня — хтозна-кому ще невідомі «Танок на майдані Конго», «Мертвий півень», «Ot Vinta» і «Mad Heads XL»... Дівчат цікавить, хто розмальовуватиме своїми віршами оголені тіла найзвабливіших красунь. На «художників натури» мають бажання перекваліфікуватися Лесь Подерв'янський і Сергій Жадан, Сергій Пантюк і Дмитро Лазуткін, Тарас Прохасько і Сашко Ушкалов, Олесь Ульяненко.