Кому чарочки, малечо?

      Українські підлітки все частіше «зазирають у чарчину», і статистика з цієї проблеми не надто тішить. Згідно з опитуваннями, вже в 10-річному віці 40 відсотків хлопців та 26 відсотків дівчат знають, який смак має незмінний атрибут «дорослого» життя — алкоголь. А в 17-річному віці вже 90 відсотків підлітків вживають оковиту.

      Голова правління Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка, кандидат соціологічних наук Ольга Балакірєва розповідає, що останнім часом ситуація в цій царині змінилася. «За 10 років набуло широкого поширення вживання пива та легких алкогольних напоїв: джин-тоніків, ром-кол, — каже пані Ольга. — Вони буцімто мають невисокий вміст алкоголю, а тому не заборонені для дітей. Наші дослідження, під час яких ми розмовляли з підлітками, свідчать, що пиво взагалі не сприймається ними як якийсь алкогольний напій. Тому практично кожен другий хлопець у віці 14—16 років щотижня вживає пиво».

      А от Костянтин Красовський — директор Українського інформаційного центру з проблем алкоголю і наркотиків — пропонує співставити нашу ситуацію з тією ж проблемою в країнах Європейського Союзу, де, за його даними, у віковій групі від 15 до 20 років 25 відсотків смертей хлопців та 10 відсотків смертей дівчат спричиняє алкоголь. Пан Костянтин шкодує, що в Україні не існує чіткої статистики з цього питання: «У нас дві третини смертей підлітків від 15 до 25 років відбуваються через нещасні випадки, отруєння і травми. Серед них є й утоплення, й падіння — тобто ті речі, які стаються через погіршення координації рухів. Усе це викликає алкоголь, який штовхає на «подвиги» та небезпеку».

      Причиною такої ситуації Костянтин Красовський називає державну політику, яка підтримує рекламу алкогольних напоїв. «За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, повна заборона реклами алкоголю приведе до зменшення його споживання приблизно на 5 відсотків зі скороченням усіх інших наслідків, — розповідає він. — Але не все залежить від держави: часто і суспільство агресивно нав'язує алкоголь. У компанії, де хтось «не вживає», щодо нього можуть початися певні «утиски». І якщо доросла людина спроможна протистояти цьому, то підлітку дуже важко впоратися з таким тиском».

      Хоча частенько «свахами» дитини й пляшки стають самі батьки. З цього приводу Костянтин Красовський пригадує, як обговорював iз батьками однокласників дочки вечірку з приводу випускного вечора: «Я запропонував, щоб на столах узагалі не було спиртного, а вони просто повстали проти мене: «Як це — діти залишаться тверезими?!» Тут із думкою прихильника «сухого закону» не погоджується Ольга Балакірєва: «Те, що батьки знайомлять дітей із алкоголем, на мою думку, не є поганим. Проблема в тому, як це відбувається, який при цьому лунає коментар та яка панує культура, — каже вона. — Підлітку завжди цікаво те, що заборонене, а тому нехай він краще спробує алкоголь удома у супроводі пояснень, аніж десь у під'їзді, як це буває».

      Якщо ж дитина таки «підсіла» на «зеленого змія», допомогти їй зможе лікування в спеціалізованій установі. Але завідувач міжвідомчим цілодобовим підрозділом «Інформаційно-консультативна соціальна наркологічна приймальня» та представник Київської міської клінічної наркологічної лікарні «Соціотерапія» Ірина Дніпровська каже, що допомоги у лікарів просить зовсім небагато людей: «Зараз на обліку нашої наркологічної лікарні перебуває 17 дітей, серед яких лише один хворий — з алкогольною проблемою. Це зумовлено і тим, що фіксувати захворювання як «дитячий алкоголізм» ми не можемо, бо такого визначення не існує, і тим, що батьки, бачачи таку проблему в сім'ї, соромляться звернутися до спеціалізованого медичного закладу, — каже пані Ірина. — Але існує ще й юридичний момент: консультація нарколога може здійснюватися лише зі згоди батьків». Для багатьох останній факт унеможливлює візит до лікаря, адже нерідко пацієнтами наркологів стають діти з неблагополучних сімей, в яких малечу ніхто не підтримає й не приведе до клініки. Але консультаційні й лікувальні послуги маленьким пацієнтам все одно надаються, причому, як запевняє пані Ірина, цілком безплатно та анонімно.