Три сестри. Ще й четверта

      Янош Гловацький на сьогодні, поза сумнівом, є одним з провідних польських драматургів. Його п'єси ставлять не тільки на батьківщині, а й далеко за її межами. У Сполучених Штатах Америки в постановках п'єс Гловацького вважали за честь отримати роль такі зірки, як, наприклад, Кристофер Уокен. П'єса «Антігона у Нью-Йорку» збирала повні зали у Москві, хоча сам драматург іронічно стверджує, ніби вибагливу московську публіку найперш привабила назва міста в театральних афішах.

      В Україні одна з останніх робіт польського класика привернула увагу художнього керівника Молодого театру Станіслава Мойсеєва. Зараз уже йдуть останні репетиції, тож київському глядачеві ще в грудні буде явлено дійство під назвою «Четверта сестра».

      Уже з титулу зрозуміла певна пов'язаність твору Гловацького зі славетною п'єсою Чехова «Три сестри». Проте пов'язаність ця не надто глибока, швидше, пародійна. Три сестри в потрактуванні польського драматурга не прагнуть до Москви — вони вже живуть у російській столиці. Мрії і прагнення сестер цього разу спрямовані на Нью-Йорк, де мешкає їхній дядько, батьків брат. А сам батько, відставний генерал, попиває горілку «Крємльовская» в компанії персонажа жіночого роду на ім'я Бабушка. Також у п'єсі діють наймані вбивці, визначний політик та навіть фірма з виробництва куленепробивних жилетів.

      Наприкінці 90-х років твір цей був опублікований у варшавському театральному журналі «Діалог». Журнал цей постійно друкує новинки драматургії з Польщі і з-поза її меж. «Я побачив цей часопис на полиці в бібліотеці Польського інституту, розгорнув, почав читати, і вже на другій-третій сторінці був вражений, — розповідає перекладач «Чотирьох сестер» з польської Олександр Ірванець. — Почав роботу просто для себе, нікому не показуючи. Коли перша дія була готова, відніс її в Молодий театр до Мойсеєва. Стаса п'єса зацікавила, і другу дію я вже перекладав, так би мовити, «з конкретним прицілом».

      У рідній Польщі комедія Гловацького була поставлена майже водночас у Варшаві й у Вроцлаві. Критики відзначали, що, попри відмінності у постановках, однією з основних окрас твору є той гострий уїдливий гумор, з яким автор змальовує не тільки сьогоднішню Росію, а й Америку. І що, регочучи з подій, які розгортаються на сцені, глядач не щоразу може втямити, осягнути, пояснити самому собі жорстоку істину: п'єса Гловацького насправді розповідає про той хаос, який запанував на всьому пострадянському терені, включно з Польщею, після 1991 року.

      Бачення Росії польським драматургом доволі гротескове, неначе аж голлівудське (тут доречно згадати, що сам Янош Гловацький мешкає не на дві хати, а «на дві країни», почергово живучи то у Варшаві, то у Нью-Йорку), і водночас воно, це бачення, попри зовнішню скептичну ірреальність, залишається правдивим. Криза матеріальна, помножена на той моральний занепад, який запанував у країні після втрати нею імперського статусу, змальовані Гловацьким хоча й різко, проте органічно і конкретно. Тут знову ж таки варто пригадати, що й співвітчизники пана Гловацького, і народи інших країн, які входили до соцтабору, ще й по сьогодні переживають цю «кризу ідентичності», хоч їх уже начебто і прикрила собою парасолька НАТО та Євросоюзу. Останні події в Угорщині — яскраве цьому підтвердження.

      Ну а яким буде сприйняття українського глядача — про це довідаємось вже у найближчі кілька місяців. Бо наприкінці грудня в Молодому театрі має пройти передпрем'єрний показ «Четвертої сестри», а на початок наступного року запланована й сама прем'єра. Проте вже можна з великою часткою впевненості сказати, що й українці, якщо сприймуть п'єсу осмислено, побачать у ній чимало деталей свого щоденного життя з усіма його привабами і принадами: засиллям олігархів, брехливістю політиків, невпевненістю в завтрашньому дні й з безпідставним, проте живучим оптимізмом.

      Наприкінці п'єси гинуть майже всі герої, проте заключна сцена, яка доповнює усю гротесковість, здається, вже до абсолюту, зміниться завісою, з-за якої на поклон вийдуть всі персонажі, ніби нічого і не сталося. Бо ж театр — це театр. А реальне життя — це щось зовсім інше. І драматург Янош Гловацький, якщо зможе приїхати на прем'єру, теж вийде на поклон. Бо ж це саме він вигадав і розповів усю цю історію.

      Насамкінець можна відкрити майбутнім глядачам один маленький секрет: сестер насправді таки три, як і у Чехова. А четверта?.. Треба дивитись виставу!