Листопад імені Пілсудського

09.11.2006
Листопад імені Пілсудського

      Поляки мають, у принципі, два національнi свята. Принаймні на рівні патріотичної шанобливості та урочистих офіційних прийомів у амбасадах за кордоном відзначаються 3 травня, День Конституції, та 11 листопада - День незалежності.

      Третє травня сьогодні трактують як підмурівок польської демократії. Адже Конституція 1791 року, ухвалена Сеймом, була як для тодішньої Європи і справді вершиною демократичності. Свято ж 11 листопада народжене не такою і давньою історією. Тоді, у 1918 році, Польща, якої понад століття (від третього поділу країни в 1795 році між Австро-Угорською і Російською імперіями та Прусським князівством) не існувало на мапі світу, нарешті знов здобула державність.

      Відродження польської незалежності носить ім'я національного кумира останнього століття Юзефа Пілсудського. Катаклізми кінця Першої світової війни зруйнували Російську та Австро-Угорську імперії, унаслідок революції Німеччина стала республікою. Це був шанс для Польщi і для Пілсудського. Відсидівши рік у німецькій в'язниці за організацію польських збройних формувань, він наприкінці жовтня повертається на батьківщину, а 10 листопада, коли Німеччина підписала з Антантою акт про перемир'я, «на білому коні» в'їжджає у Варшаву. Юзефа Пілсудського зустрічають як національного рятівника. Вже ввечері того дня польські патріоти роззброюють німецьких солдатів у Варшаві, отож 11 листопада регентська рада передає всю повноту влади Юзефу Пілсудському. Його визнає навіть нещодавно утворений у Любліні соціал-робітничий уряд східної Польщі (ця частина країни належала Російській імперії). Пілсудського називають «начельником паньства», і з такою «посадою», тобто «начальника країни», він на рік увійде в польську історію, яка з 11 листопада 1918 року почала новий відлік.

      Слід сказати, що цьогоріч амбасада Республіки Польща в Україні вирішила відзначити День незалежності інтелігентно, з певним шармом - замість застілля у фраках гостей запрошено до Національної філармонії України на концерт класичної музики. В «меню» - Київський камерний оркестр із Бранденбурзькими концертами Баха і, звісно, славетними польськими композиторами - Каролем Шимановським, Генріком Гурецьким та Войцехом Кіларом.

«Рolonia»

  • Новорічний «підрахуй»:

    Різдвяні свята для мешканців Польщі є періодом підбиття підсумків, і попри певну схильність до нарікання, більшість наших співрозмовників відзначають те, що «Батьківщина таки розвивається». Поляки почуваються цілком незле. Зрештою, як і їхні «нові» побратими з Європейського Союзу. «Молода Європа» стрімко нарощує розвиткові темпи, котрі й не снилися Росії в усіх її «єепнутих» мареннях. >>

  • У Варшаву на ярмарок...

    На відкритті цьогорічного Варшавського книжкового ярмарку, 50-го за рахунком, міністр культури Польщі Вольдемар Домбровський оголосив країну-почесного гостя наступного, 51-го, ярмарку. «Україна» прозвучало несподівано — причому як для нас, так, здається, і для дирекції ярмарку. Рано чи пізно міжнародний книжковий дебют України у статусі почесного гостя мав статися — планувалося, що це буде у Франкфурті в 2007-му. >>

  • Ісус Христос суперстар і майже король

    Проголосити Ісуса Христа королем Польщі запропонували незадовго перед Різдвом сорок шість депутатів Сейму. Ідея звучить принаймні екзотично, чи не так? Але не для поляків. У Польщі цю пропозицію сприйняли серйозно, і вона викликала неабияку дискусію. Чи не головний аргумент прихильників «коронування Христа»: якщо Діва Марія вважається королевою Польщі, то чому б Ісуса не назвати королем? >>

  • ДЕВОНічний газ,

    «...А це могла б бути блискуча, на мій погляд, фірма, — з жалем у голосі каже торговий радник-посланник посольства Польщі в Україні Анна Сковронська-Лучинська. — Це був би цікавий приклад співробітництва Польщі та України. До того ж у стратегічній для наших країн паливно-енергетичній сфері. А все так гальмується і гальмується, гальмується і гальмується...»
    На прикладі «Девону» — саме про це українсько-польське підприємство розповідає пані Сковронська-Лучинська — яскраво проявляється інвестиційний клімат України. У нас чимало клопочуться про залучення іноземних інвесторів. Поле для діяльності капіталовкладника — неозоре. Але в Україні інвестора також чекає неринкова конкуренція, недосконале законодавство, а подекуди ще й тиск iз боку можновладцiв. Якщо це стосується інвестора, який збирається вкладати гроші в паливну сферу, то йому слід пам'ятати також і про газову залежність України від Росії. Ця залежність змушує державу чимдуж «закручувати гайки» на власному газовому ринку. >>

  • Януш Куртика, президент польського Інституту національної пам'яті:

    Польський інститут національної пам'яті (ІНП) досі лишається недосягненним взірцем для України. У нас створено формальну інституцію з подібним лейблом, але з порожнім змістом — є директор, Ігор Юхновський, але звикло бракує найважливішого — фахівців та грошей, немає навіть відповідного приміщення. Знову українська гора породила мишу. А боротьба між групами просовєтських і націоналістичних істориків за важелі впливу виглядає кумедною порівняно з опором «старих» структур, спрямованих винятково на відмивання бюджетних «цвинтарних» коштів.
    Польща вже кілька років тому передала всі архіви комуністичних спецслужб до ІНП та ухвалила закон, який дозволяє безперешкодно оприлюднювати інформацію на всіх державних чиновників, якщо вони «стукали» «по молодості». Ось уже рік, як ІНП має нового президента — Януша Куртику, котрий заповзявся реформувати цю структуру і прискорити процеси оприлюднення «секретів», нагромаджених комуністичними спецслужбами. Януш Куртика в інтерв'ю «УМ» роз'яснив особливості нової ситуації у цiй царинi. >>

  • Жінка — мрія, жінка — символ, жінка — самотність

    ...Два роки тому фасад типового панельного будинку на проспекті Вернадського, 125 у Москві прикрасила меморіальна дошка. Зображення на ній добре впізнавані: на тлі вбраної ялинки, гітари і пляшки шампанського — актори Барбара Брильська та Андрій Мягков, виконавці головних ролей у культовому радянському фільмі «Іронія долі, або З легкою парою». Картина ця вийшла ще в 1978 році, але майже три десятиліття лишається незмінним атрибутом новорічної телепрограми. Її головних героїв за результатами соцопитувань на теренах сучасного СНД визнано найромантичнішою кінопарою століття. Але мало хто знає, що мрія мільйонів чоловіків колишнього СРСР, польська актриса Барбара Брильська, ставши для них символом витонченості, мудрості та лагідності, в особистому житті пережила чимало трагедій, опосередковано пов'язаних і з улюбленою нами «Іронією долі...» >>