Комп'юТЕРРА ІНКОГНІТА

08.11.2006
Комп'юТЕРРА ІНКОГНІТА

Завдяки комп’ютеру дитина розвиває свої здібності.

      У жовтні в Києві відбулася перша Східноєвропейська конференція телекомунікацій та інформаційних технологій. Вона зібрала провідних фахівців інформаційно-комунікаційної галузі з України, Литви, Польщі, Латвії, Естонії та інших європейських країн. На професійному рівні обговорювалися проблеми ринку інформаційно-комунікаційних технологій. Наприклад, представник однієї із західних компаній говорив про те, які розробляються на Заході технології одночасного записування інформації на два комп'ютери. Навіщо? На випадок викрадення персонального ноутбука. На Заході це сьогодні дуже серйозна проблема. Адже з 1981 року, коли у світі з'явився перший персональний комп'ютер, і до сьогоднішнього дня багато мешканців західних країн вже поміняли по 5-6 або й більше комп'ютерів різних поколінь.
      Представник Міносвіти і науки України у свою чергу виступив із вітчизняними цифрами рівня інформатизації. І повідомив, що в Україні припадає 1, 3 комп'ютера на 100 школярів. Найгірша ситуація в сільській місцевості. Тут викладання основ інформатики «гальмує» нестача кваліфікованих викладачів, складність технічного обслуговування тощо. При цьому в деяких школах комп'ютерів немає взагалі. Ніяких - ні старих, ні поламаних.

Комп'ютер як деталь шкільного інтер'єру

      У Києві, щоправда, всі школи комп'ютеризовані. Так, у столичній середній школі № 224, розташованій в одному зі спальних районів Києва, налічується 16 комп'ютерів на...1000 учнів. Щиро кажучи, небагато. Проте директор школи № 224 Олександр Дешко не захотів, щоб про його школу писали як про «нуждающуюся». «Ми не жебраки і не прохачі, - сказав «УМ» Олександр Віталійович. - Так, наша школа не в центрі Києва, у нас немає благодійного фонду. Нам держава дала один комплект техніки для комп'ютерного класу - це ми й маємо. У нас не вистачає комп'ютерів, щоб проводити уроки із застосуванням інтерактивних сучасних технологій, а в кількох школах у центрі Києва інтерактивні уроки - це вже норма. Але знаєте, всім потрібно більше комп'ютерів. Буде один комп'ютерний клас - директор захоче другий. У мене є знайомі директори, в яких у школах є по два комп'ютерних класи, так вони хочуть третій...»

      Сьогодні в найкращих школах США на один комп'ютер припадає близько семи учнів. Купувати на кожного окрему машину досить дорого, особливо якщо врахувати, що техніка за три роки стає морально старою. Саме з цієї причини у США побоюються, що розрив між «багатими» - родинами, які можуть собі дозволити домашній комп'ютер, і «небагатими» - тими, хто цього не може, перетвориться на величезну нерівність стартових позицій.

      Пропорція «один до одного» - один комп'ютер на одного учня - вперше була реалізована на початку 90-х років у Мельбурні (Австралія) вчителем Брусом Діксоном, який експериментував із високими технологіями. Він виявив суттєві зміни в результатах своєї викладацької роботи, коли вдалося випросити шість комп'ютерів на клас замість одного. Тоді Брус зробив висновок, що по-справжньому реалізувати потенціал комп'ютерної техніки неможливо без того, щоб учні використовували її як інструмент для усіх видів своєї роботи - класної і домашньої, з кожного предмета.

      Коли Діксон побачив результативність «поголовної» комп'ютеризації, в нього виникла ідея придбати на кожного учня ПК коштом... цього учня (тобто його батьків). Діксон, який тоді був консультантом з високих технологій в австралійських школах, розробив необхідну модель фінансування. Цей випадок описав у своїй книзі під назвою «Бізнес зі швидкістю думки» засновник компанії «Майкрософт» Білл Гейтс. Комп'ютери і програмне забезпечення в «експериментальних» школах Австралії закуповували в лізинг за невелику щомісячну плату, виробник надавав супровід та модернізацію, а після закінчення школи комп'ютер офіційно ставав власністю колишнього школяра.

      Такий підхід виявився результативним. Але його широке застосування в інших, зокрема й бідніших, країнах світу не так просто реалізувати. Адже все залежить від рівня життя людей і від того, чи зможуть вони надати гроші на таку добровільно-примусову шкільну комп'ютеризацію. На сьогодні у світі більшість шкіл лише починають впроваджувати ПК в обладнання шкільного класу. Але планується, що комп'ютер буде згодом такою ж звичною річчю в класі, як дошка чи парта.

Від паперових підручників - до електронних

       Одна з найбільш передових ідей у галузі використання ПК - реалізація широкої різноманітності способів навчання. Існує близько 50 основних теорій індивідуального підходу до викладання. Проте більшість із них оперує одними й тими ж або схожими концепціями. Простіше кажучи, деякі люди краще засвоюють прочитаний матеріал, інші добре сприймають на слух, третім, щоб добре зробити роботу, треба подивитися, як її робить хтось інший, а четвертим необхідно самим зробити цю роботу. Більшість людей ефективно навчається, використовуючи те чи інше поєднання згаданих способів. Окрім того, кожна людина має свої особливі схильності, рівень здібностей і життєвий досвід, що може посилювати або, навпаки, послаблювати мотивацію до навчання. Висока мотивація дозволяє навчатися й за складними підручниками, а брак мотивації ускладнює засвоєння навіть відеозаписів.

      Застосування персонального комп'ютера не лише на уроках інформатики, а й у вивченні всіх дисциплін допомогло б відійти від традиційного уявлення про середню освіту - на уроці вчитель «віщає» перед класом, а додому дає учням обов'язкові завдання. Разом із ПК діти могли б досліджувати інформацію в індивідуальному, найбільш зручному для сприйняття темпі, доповнювати читання текстів прослуховуванням і переглядом аудіо- і відеозаписів та експериментами на моделях.

      Білл Гейтс у згаданій книзі прогнозує, що згодом в інтернеті будуть опубліковані найкращі лекції з усіх найважливіших предметів. І шкільні вчителі зможуть брати їх за основу своїх уроків, створюючи дослідницькі і дискусійні групи з різноманітних тем. Навчальні заклади стануть відрізнятися ще й тим, наскільки широко в кожному з них використовуються ці лекції. А у викладача, який звільниться від обов'язку повторювати одне й те саме з уроку в урок, буде більше часу для підготовки поглибленого матеріалу для своїх занять.

      На думку Гейтса, як тільки набереться критична маса педагогів, які обмінюються один з одним ідеями по електронних каналах, і збільшиться процент учнів, які мають доступ до ПК, індустрія підручників змушена буде перейти від паперового до електронного формату. Дешевий доступ до електронних підручників дозволить спрямувати на інші цілі засоби шкільних бюджетів, які сьогодні витрачаються на закупівлю підручників. У 1997 році початкові школи США витрачали на друковані підручники три мільярди доларів, коледжі - ще 2, 7 мільярда. А проте об'єму звичайного компакт-диска вистачить для запису всього базового комплекту матеріалів для одного учня на цілий рік. Втім для України все це поки що більше фантастика, ніж звичайні шкільні будні.

ЦИТАТА

      Школи потребують чіткого плану використання персональних комп'ютерів для вдосконалення навчального процесу. Насамперед необхідно заручитися підтримкою органів місцевого самоврядування, створити адекватну інфраструктуру і підготувати викладачів. Далі потрібно інтегрувати ПК й інтернет в навчальну програму, причому комп'ютер повинен стати засобом отримання знань.

Білл Гейтс,

засновник компанії «Майкрософт».

 

ПРЯМА МОВА

Олег Китайцев, завідувач сектору інформаційних технологій та комп'ютеризації

Міністерства освіти і науки України:

      В Україні на 100 школярів в середньому припадає 1,3 комп'ютера. Це, ясна річ, дуже мало. Проте проблема інформатизації освіти полягає не лише у збільшенні кількості комп'ютерів. Потрібно, щоб діти мали культуру спілкування з комп'ютером, щоб використовували його з користю, а не просто гралися в ігри чи невідомо яку інформацію шукали в інтернеті. Прийнята наприкінці 2005 року програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки», зокрема, передбачає вирішення і цього питання. Як це не парадоксально, в деяких регіонах склалася ситуація, коли в процентному відношенні деякі сільські школи зараз забезпечені комп'ютерами краще, ніж школи в містах. Тому що раніше діяла програма інформатизації сільських шкіл, і державні кошти виділялися насамперед на забезпечення сільських шкіл комп'ютерною технікою. Проте нова програма інформатизації вже не поділяє Україну на місто і село - гроші виділятимуться всім. Та не все залежить від Міністерства освіти і науки. Часом причиною є недостатня активність шкільного керівництва. Бо зараз є багато можливостей отримати комп'ютер, наприклад, була започаткована програма «Подаруй рідній школі комп'ютер». Якщо колишній випускник має можливість подарувати комп'ютер чи оплатити доступ до інтернету - це теж певне вирішення проблеми. Ще була програма партнерських зв'язків, коли організації та фірми передавали школам списану комп'ютерну техніку, яка була в робочому стані. Так принаймні було в кількох школах Києва. У 2006 році на «інформатизацію» кожного українського школяра припадає 30 гривень на рік.

Вітаутас Віткаускас,

президент Асоціації інформаційних технологій, телекомунікацій і офісного обладнання

«Інфобалт» (Литва):

      За статистикою, кількість комп'ютерів у середніх школах Литви протягом останніх двох років подвоїлася. Раніше було 2,5 комп'ютера на 100 учнів, а сьогодні на таку кількість школярів припадає 5 комп'ютерів. Рівень комп'ютеризації середньої освіти в Європейському Союзі становить 22 комп'ютери на 100 учнів. Найвищий рівень комп'ютеризації шкіл на сьогодні у скандинавських країнах - там на 100 учнів припадає 40 комп'ютерів. Тож Литва ще сильно відстає за рівнем інформатизації від ЄС. Але з практичної точки зору це не таке вже й велике відставання, якщо врахувати, що за день на комп'ютері можуть працювати 8-10 дітей. На сьогодні кожна школа в Литві має доступ до інтернету. Але тут важливо пам'ятати про такий аспект, як змістове наповнення електронного простору. Дитина не просто повинна мати комп'ютер і доступ до інтернету, а й вміти цією технікою грамотно користуватися. Тому що формування особистості - це проблема № 1 в усьому світі. Сьогодні цивілізація стоїть перед викликом сформувати людину, яка не лише слухняно виконує накази, а й сама формулює перспективну задачу і пропонує шляхи її вирішення. Я часом кажу своєму молодшому синові: «Замість того, щоб годинами сидіти перед екраном комп'ютера, ти краще почитай книгу». Тому що книга більше розвиває мислення і фантазію, ніж комп'ютер. І психологи довели, що інформація з книги засвоюється і застосовується людиною у 2-3 рази активніше, ніж та, яка прочитана з екрана комп'ютера.

Станіслав Кацпшик,

президент телекомунікаційної компанії TTcomm S. A. (Польща):

      Якщо говорити про середні школи в Польщі, то всі вони вже підключені до iнтернету і мають комп'ютерні класи. Це все було здійснено за рахунок бюджетних коштів. Школи в Польщі фінансуються з місцевих бюджетів, і Міносвіти додавало кошти з державного бюджету до тих, що виділяються на місцях, щоб здійснити інформатизацію середньої освіти. Я досить скептично ставлюся до ідеї позабюджетного фінансування освіти якимись комерційними структурами. Можна, звичайно, запропонувати, щоб школам дарували комп'ютери або здійснювали підключення до інтернету колишні учні цих шкіл, які працюють у фірмах. Але в будь-якій фірмі треба працювати на фірму, а не на школу, де ти колись навчався. Звичайно, існують якісь сантименти, але відповідальність щодо власного підприємства чи компанії є більшою. Навіть якщо людина є директором фірми, то вона також має перед кимось звітність. Звісно, можна якусь стару техніку передати школі, але приватний бізнес не може фінансувати те, що повинна фінансувати держава. Держава має навчати людей, а, отже, і забезпечити їх засобами для такого навчання.

 

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>