Олексiй Онищенко.
Провідною бібліотечною установою України є Національна бібліотека ім. Вернадського. В ній зберігається близько 13,5 млн. одиниць літератури і працює понад тисячу працівників. Будівля бібліотеки налічує 27 «наземних» і 4 підземних поверхи. У фондах бібліотеки зберігаються, зокрема, і такі рідкісні рукописи та стародруки, яких немає ніде у світі. Крім того, у жодній бібліотеці України немає такого повного газетного фонду. У бібліотеці ім. Вернадського зібрано майже всі газети з часу їх появи в Україні. Також у ній зберігається найбільша в Україні колекція зарубіжної літератури, архівний фонд НАН України, дисертаційний фонд. Напередодні Всеукраїнського дня бібліотек ми попросили директора Національної бібліотеки ім. Вернадського Олексія ОНИЩЕНКА про коротке бліц-інтерв'ю.
— Олексію Семеновичу, збоку видається, що робота бібліотекаря відносно нескладна — спокійна, нешкідлива.
— Якщо комусь робота бібліотекаря «збоку» видається неважкою, то нехай прийде й подивиться, яка вона насправді. З 9.15, коли зайшов перший читач, і до 20.00, коли зачиняються двері за відвідувачами, всі мотаються, немов метеори. Зараз ще у нас відносний спокій, а коли навчання в розпалі, сесії, то це просто стовпотворіння. А ще ж і читачі бувають різні. Один мовчки працює, а інший — iз претензіями. От дай йому таку-то книжку. А якщо її немає або вона в єдиному екземплярі й не видається на абонемент? Насправді робота бібліотекаря — це велике фізичне й інтелектуальне напруження, а не лише видача книжки.
— А як зараз у вашій бібліотеці справи з надходженням нової літератури?
— Стало трохи краще, але багато організацій надсилають обов'язкові примірники з запізненням. А видавництва кажуть, що вони лише друкують, а потім — забирайте самі, як хочете.
— У бібліотеці ім. Вернадського зберігаються унікальні документи, починаючи з XI сторіччя. В якому вони стані?
— Деякі з унікальних стародруків ми і в руки боїмося зайвий раз брати — щоб не розсипалися. Зараз триває робота з переведення такої інформації на компакт-диски і мікрофільми. Проте такі диски на сьогодні мають строк зберігання лише 30 років, а нашим документам — по 500 і навіть тисячу років. Тому потрібні такі електронні носії, термін зберігання яких сягав би сотень років. І в Україні зараз уже виготовляють в експериментальному порядку в Інституті монокристалів такий диск, який може утримувати інформацію аж п'ять століть. Але потрібен замовник, щоб поставити цю продукцію на серійне виробництво. Наша бібліотека хоче стати індустрією виробництва інформаційної продукції в електронному вигляді. Адже сьогодні бібліотекар — це не просто людина, яка видала книжку і записала дату видачі в формуляр. Сучасний бібліотекар — це книгознавець, наукознавець, інтернет-консультант, програміст, систематизатор інформації... Тобто фахівець, який потребує іншого статусу і зарплати, ніж ті, що є сьогодні.
— А як ви ставитеся до пропозицій активніше впроваджувати платні послуги в бібліотеках?
— Як я ставлюся? Треба читати Закон «Про бібліотеки й бібліотечну справу». Згідно з ним, доступ до основної інформації є безплатним для всіх категорій населення. І така норма діє в усіх країнах світу.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
