Український «содом» дитячого порно

Касета з дитячим порно коштує від 8 доларів

      «Щодня приїжджав дядя на машині, забирав декількох iз нас і віз на квартиру. Там нас годували, мили, а потім починали знімати: фотографували, як ми роздягаємося, миємося у душі. Наприкінці нам заплатили по 50 гривень кожному і сказали, кого вони приїдуть знімати наступного разу. На жаль, я не підійшла, бо їм потрібні були меншенькі дітки...» Ці страшні речі розповіла 12-річна Оленка, яка мешкає у київському дитячому будинку, коли старші запитали, звідки у маленької дівчинки та її друзів такі великі гроші. Із сумом деякі діти зізналися, що вони не підійшли злочинцям, які так і не потрапили до рук київської міліції.

      Нещодавно працівники МВС України, соціальних служб, громадських організацій зібралися у столиці для того, щоб обговорити тему, яка набуває все більшої актуальності у наш час: «Пастка для дітей — порнографія». Спеціалісти, які опікуються захистом прав дитини, б'ють на сполох, сповіщаючи про те, що кількість маленьких жертв сексуального насильства з кожним роком збільшується. За даними Інтерполу, перше місце з виготовлення та реалізації дитячої порнографії належить Сполученим Штатам, друге посідає Росія. Як зазначила представник Міжнародної організації «Покінчимо з дитячою проституцією, дитячою порнографією та торгівлею дітьми» Ольга Швед, під «Росією» слід розуміти українську, білоруську та російську порноіндустрії, адже комп'ютерні системи, визначаючи «домашню адресу» фото- чи відеоматеріалу, відслідковують російські книжки, типові меблі, шпалери, що їх можна зустріти у кожній пострадянській країні. На сьогодні в інтернеті розміщені від 10 до 12 мільйонів дитячих порнознімків, а прибуток від них становить, за оцінками експертів, близько двох мільярдів доларів на рік.

      Збільшення попиту на ринку дитячої порнопродукції відчули і українські «ділки». Пропозиція з їхнього боку не забарилася: нещодавно в Оболонському районному суді міста Києва відбувся процес над організаторами дитячої модельної студії, які використовували дітей для порнографії. Із 1500 постраждалих по справі пройшло тільки 500: більшість батьків відмовилися свідчити, тому що вони свідомо відправляли дітей у Крим «оздоровитися», а потім ще й отримали гроші за експлуатацію своїх малюків. Тепер ці діти бояться відвідувати школу, виходити на вулицю; дітям здається, що всі бачили їхні оголені тіла в інтернеті й відразу ж упізнають їх. Неможливо передати словами страх та сором, які печуть душі цих юних киян. Невже таке пекло могли влаштувати своїм дітям батьки?!

      Фахівці запевняють, що дитяча порноіндустрія «молодшає» з кожним днем: замовники можуть забажати, щоб у сценах насильства були задіяні навіть немовлята від 6 місяців. Дитяча порнографія коштує українському педофілу від 10 до 150 доларів (перегляд знімків у iнтернеті) та від 8 до 250 доларів (за відеокасету). Насправді ж вартість змінюється в залежності від ступеня жорстокості порнографічного матеріалу — сцени згвалтування чи навіть убивства дитини є найдорожчими.

Порношантаж, або Знайомства в інтернеті

      Заступник начальника Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх Борис Шилін зазначив, що максимальний термін ув'язнення для організаторів порнобізнесу становить 8 років. Водночас українським законодавством не передбачено покарання для батьків, які продають своїх дітей у сексуальне рабство, а також для осіб, які зберігають порнографічну продукцію у себе вдома. Більше того, саме поняття «дитячої порнографії» не є чітко сформульованим та окресленим, що значно ускладнює процес проведення експертиз та порушення кримінальних справ.

      За реалізацію порнопродукції (стаття 301 Кримінального кодексу України) протягом першого півріччя 2006 року було порушено 319 справ, найбільше з яких у Києві (55) та Харкові (36), наступними йдуть Донецьк (24) та Одеса (21). Проте найскладніше виявити саме інтернет-злочинців. Всесвітня павутина є надійною схованкою для електронного сутенера, а поширення порнопродукції у транснаціональному масштабі збільшує прибутки організаторів порнобізнесу в сотні разів. Таким чином, фотографії, зроблені в Україні, потрапляють до замовників у Німеччині, Канаді, США, Ізраїлі, де на них заробляють корумповані чиновники та банкіри, які допомагають переводити кошти у готівку. На щастя, МВС України нещодавно таки вдалося створити спецвідділ з боротьби з організованою інтернет-злочинністю, у якому відстежують «маршрути» порноматеріалів та виявляють замовників дитячого порно.

      Працюючи в інтернеті, не один раз наштовхуєшся на рекламу непристойного змісту, яка буквально сама з'являється на екрані. Проблема полягає у тому, що разом з порнографією завжди йдуть численні віруси та реклами «SPAM», які завдають комп'ютерам непоправної шкоди. Для убезпечення себе від отримання порнографічної продукції та своїх дітей від її свідомого пошуку в провідних країнах користуються комп'ютерними програмами блокування. Українським аналогом подібних програм є «Кібер-няня», яка була створена спеціалістами Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, проте Ольга Швед зізналася, що маленькі хакери виявилися кмітливішими за державних програмістів і без особливих труднощів перемогли вітчизняну «Кібер-няню». Проте далеко не всі юні розумники знають, що у інтернет-чатах їх теж підстерігає небезпека: 40-річний педофіл, замаскувавшись під 15-річного хлопця чи дівчину, легко увійде в довіру до нового маленького «друга», попросить фотографію, за допомогою монтажу перетворить її на порнографічний знімок, а потім, наприклад, шантажуватиме батьків. Будь-який монтаж не є кримінальним злочином, тому притягти до відповідальності таких людей надзвичайно складно.

Від «бомженят» — до «золотої молоді»

      Встановити «електронну Мері Попінс», звичайно, можна, але що робити з маленькими сиротами, жебраками, дітьми наркоманів та п'яниць, до яких підходять просто на вулиці й пропонують підзаробити? Матеріальна несправедливість, із якою стикаються діти соціально незахищених прошарків суспільства, часто є найголовнішою мотивацією для участі у порнозйомках. За висновками старшого наукового співробітника Інституту психології імені Г.С. Костюка Академії педагогічних наук України Олени Главник, діти з незаможних родин, які страждають від заниженої самооцінки, реалізують себе у порнобізнесі й здобувають таким чином собі авторитет: прийняв наркотики, знявся у порнофільмі — і ти герой. Також найбільш схильними до порнографії виявляються діти, що постраждали від сексуальної агресії з боку батьків чи близьких родичів. Деякі з них спостерігають сцени насильства від народження, тому поняття «морального» та «аморального» вчинку в них викривлене. Один із вихованців дитбудинку міста Харкова, котрий утік звідти й опинився у районному приймальнику-розподільнику, зізнався, що йому та іншим хлопцям одягали жіночу білизну, а потім фотографували. Чому та «дивність» не здивувала і не зупинила їх перед зйомкою?

      Окрему групу ризику становить «золота молодь» України. За словами Олени Главник, «діти «нових українців» зазвичай — сироти». До участі у порнозйомках їх підштовхує цікавість, а також прагнення екстремальних відчуттів. Насправді ж участь таких дітей у порнобізнесі є підсвідомою помстою батькам, які хотіли любов, підтримку, розуміння замінити мобілками, комп'ютерами, дорогим одягом та іншими розкошами. Коли кишенькових грошей вистачає на горілку, наркотики, «лихе товариство» не забариться увійти в довіру до грошовитого юнака чи юначки, а коли гроші вичерпаються, за тимчасове «кайфування» дитина зробить і зніме все, що від неї вимагатимуть. Спілкуючись з цими нафарбованими, модно вдягнутими дівчатами, які давно не виглядають на свій справжній вік, чуєш ті самі слова: «Вона (тобто мама. — Авт.) мене вбила б, якби дізналася. Що вона взагалі може розуміти?». Кого звинувачувати: злочинців, суспільство, батьків?

      Водночас поряд із розбещеними підлітками від порноділків можуть постраждати і цілком нормальні молоді люди, які просто вирішили спробувати себе у модельному бізнесі. Оскільки всі ми бачимо відверті кліпи на музичних телеканалах, оголених дівчат на обкладинках модних журналів, рекламу відповідного змісту, в юних моделей не виникає великого здивування, коли їх просять щось зняти або зімітувати агресивність тощо. Найбільш вдалим виконавцям, iмовірно, потім запропонують щось більш збочене, але чи зупиниться амбітна юність, засліплена такою увагою з боку вельмишановних «модельних агентів»?..

«Не продавайся!»

      Щоб привернути увагу громадськості до проблем дитячої порнографії та торгівлі дітьми, «Міжнародна школа рівних можливостей» започаткувала щорічну всеукраїнську акцію «Не продавайся!». Представник Школи Лариса Колос наголосила на важливості проведення просвітницької роботи серед молоді, адже діти, які стикаються з подібними проблемами, не знають, куди звернутися, замикаються в собі, а інколи навіть покінчують життя самогубством, побачивши свої фото в інтернеті. Акцію «Не продавайся!» підтримали також мистецькі колективи, зокрема, минулорічний захід перетворився на справжній рок-фестиваль, який відкривала Марія Бурмака. 30 вересня цього року українська співачка знову збирається брати участь у проведенні акції, а під час обговорення вона закцентувала на тому, що жоден українець не має права бути байдужим, адже таке горе може трапитися з кожною родиною.

      Окрім акції «Не продавайся!», «Міжнародна школа рівних можливостей» організувала у Львові соціальний центр для дівчат «Юнка». Дівчата разом із соціальними працівниками організовують вуличні вистави, спеціальні тренінги у навчальних закладах з метою попередження молоді про небезпеку сексуального рабства. Голова «Юнки» Лілія Гук зазначила, що на Західній Україні до групи ризику слід віднести також дітей заробітчан, які виїжджають за кордон, часто нелегально, і роками не повертаються на батьківщину. У цей час їхні діти живуть із бабусями, мають усі необхідні матеріальні блага, але позбавлені найголовнішого — мами-порадниці й тата-захисника. Для чого батьки заробляють ці гроші?

      Після вуличних вистав і тренінгів до центру нерідко звертаються діти по індивідуальну допомогу. Разом зі священнослужителями соціальні працівники допомагають повернути мир у душі, а також запрошують дітей на тренінги для лідерів, залучають до громадської діяльності, щоб у активному житті їм не було часу думати про лихо, яке їх спіткало. Дуже багато молодих людей, які постраждали від сутенерів та педофілів, залишається працювати у «Юнці», вони, як ніхто, розуміють, що переживає дитина після того, як над нею познущалися.

Юлія МОРОЗЮК.

Якщо ви стали жертвою сексуального насильства!

      Кому дитина зможе розказати про свою біду, якщо вона не має батьків чи не знаходить порозуміння з ними? До кого повинні звертатися батьки, якщо їхнє дитя стало жертвою порнографічного бізнесу? Соціальні працівники можуть допомогти дитині реабілітуватися після психологічної травми, провести з нею спеціальні тренінги та відновити її як повноцінного члена суспільства та самодостатню особистість. Телефон довіри Соціальної служби міста Києва: 8 (044) 451-5-451 (для некиян дзвінки платні), а мешканці Західної України можуть звертатися до соціального центру «Юнка» за телефоном: 8 (032) 222-37-19. Телефон Всеукраїнської безкоштовної дитячої лінії: 8 (800) 500-21-80. Оператори підкажуть адреси місцевих соціальних служб та реабілітаційних центрів, до яких можна звернутися по допомогу.