Де шукати вулицю Гонгадзе?

16.09.2005
Де шукати вулицю Гонгадзе?

Вулиця Машинобудiвна лякає гостя з центру. (Володимира СТАДНИКА.)

     Учора, напередодні п'ятої річниці зникнення Георгія Гонгадзе — тепер уже Героя України, відзначеного найвищою нагородою на державному рівні, кореспонденти «УМ» вирішили побувати на вулицi, яка, за рішенням Київради, гідна носити ім'я Гії. Це — колишня Машинобудівна, що в промисловому районі позаду заводу «Більшовик». Враження — гнітючі...

      Варто нагадати, що Соціалістична партія вже оголошувала вулицею Гонгадзе вулицю Банкову — ту, де сидів імовірний «замовник» опозиційного журналіста. Минулого року на хвилі виборчої кампанії нинішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, видершись на паркан навпроти Адміністрації Президента, навіть власноруч прибивав до одного з будинків блискучий вказівник. У 2004-му цю табличку відірвали одразу ж, а сьогодні... знову приб'ють таку саму, фактично на те саме місце.

      Виходить, 16 вересня 2005 року в Києві з'явиться аж дві вулиці імені замордованого редактора «Української правди»?

      Може, формально й так. Але насправді вулицею Гонгадзе не є ані та, що навпроти президентської канцелярiї, ані та, що паралельна бульвару Лепсе за Казенними Дачами.

      Рано чи пізно зайву табличку з Банкової знову здеруть. А до того дня, коли офіційні вказівники пам'яті Георгія з'являться на задвірках Шулявки, як з'ясувалося, ще треба дожити. І тут узагалі є привід для роздумів: якщо «Гонгадзе» стане Машинобудівна, буде відверто соромно за владу, яка обрала для вшанування пам'яті такої непересічної особистості таку чи не найсірішу, дуже далеку від центру вулицю, по якій ніколи не проїде кортеж високих чиновників...

      Перейменувати Машинобудівну на честь убитого журналіста, справа якого, без перебільшення, спричинила революційні зсуви в українській політиці та всьому суспільстві, депутати Київради вирішили 16 червня цього року. Попри те, що в центрі столиці більш ніж достатньо зайвих у незалежній Україні комуністичних топонімів, кращого варіанта для перейменування не знайшлося. А шкода...

      Як пройти на Машинобудівну, ми не знали, тому вирішили покластися на обізнаність у цьому питанні киян. Але пошуки людини, яка б указала правильний напрямок руху, несподівано загальмувалися: уже в самому промисловому районі «Більшовика» із дев'яти опитаних відповісти про розташування вулиці Машинобудівної змогла тільки одна жінка; решта казала, що не мають про це жодного уявлення. Годі навіть думати, що було б, якби ми запитували про «вулицю Гонгадзе».

      Коли нарешті дісталися місця, то спершу подумали, чи немає в місті ще однієї вулиці з такою ж назвою, — настільки похмуро виглядали бетонні паркани промислових підприємств та пошарпані стіни будівель. Ось завод скловиробів, підприємства «Київавтодор» та «Київсвітло», магазини, знову завод, нарешті кілька житлових будинків-«хрущовок»... «Вбита» дорога, пилюка замість тротуару... «Гідний» вибір для увічнення пам'яті Героя України, нічого не скажеш...

      Підходимо до поважної жінки, яка сидить на лавці під будинком. Запитуємо, чи знає вона, що вулиця змінить назву. «Ні, — відповідає Олена Сергіївна, — вперше про це чую. Хто такий Гонгадзе, звичайно, знаю — по телевізору про нього часто говорять. Журналіст, якого вбили за те, що розкопував брудні справи та шукав правду. Я не проти, але просто якось дивно це... Чомусь раніше вважала, що, перш ніж таблички міняти, треба запитувати в самих мешканців...»

      «Хороший чоловік був отой Гонгадзе, — додає пенсіонерка Віра Петрівна, — зараз таких уже немає... А така назва все ж краща, ніж «совкова» Машинобудівна».

      Як ви вже, напевно, здогадалися, нових табличок, які б повідомляли народу, що вулицю тепер названо ім'я убитого журналіста, ніде не видно. Старі — «машинобудівні» — ніхто не знімав. Чому ж так?

      Як пояснив «УМ» заступник начальника управління внутрішньої політики Київської міськдержадміністрації Петро Захарченко, відповідні роботи розпочнуться тільки після підписання розпорядження КМДА, в якому буде вказано, хто відповідатіме за виготовлення та розвішування нових вказівників, хто і в який термін буде перереєстровувати громадян та перепрописувати транспорт, а також скільки грошей на це виділить міський бюджет. Утім, схоже, це буде нескоро. Принаймні в цьому мене переконував працівник тамтешнього ЖЕКу Віталій Володимирович, який поділився останніми новинами «сарафанного радіо»: мовляв, поки столичне керівництво не скоротить десять нинішніх міських районів до сімох, ніхто перейменуванням займатися не буде. Якби хоч якісь зрушення були, у ЖЕКу вже давно знали б...

      Зрештою, чому дивуватися: у розслідуванні вбивства Гії особливих зрушень теж не видно.

  • «Устина могила»

    На Черкащині неподалік села Новоселиця Чигиринського району виявлено розритий скіфський курган «Устина могила». «Ми виявили це випадково, коли вибралися на тамтешню висоту, звідки як на долоні відкривається неймовірної краси місцина. >>

  • Легіон січовиків

    У найстарішому столичному кінотеатрі «Жовтень» днями презентували документально-ігровий фільм режисера Тараса Химича «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918-1919». Фільм створений командою львівської студії Invert pictures. >>

  • Поховали Гію

    Вчора, 22 березня, було поховано тіло відомого українського журналіста, редактора iнтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Зайве нагадувати, ким був Георгій і чим стала для України його смерть, а точніше, ті обставини, котрі супроводжували його викрадення та вбивство у 2000 році. >>

  • «Афганська» родина без Олега

    «...Ми, учасники бойових дій воїни-«афганці», підемо з Майдану, якщо побачимо, що нормально запрацює уряд, економіка держави оживе, політики почнуть виконувати свої обіцянки; побачимо, що люстрація посадовців проводиться, відбувається очищення від кримінальних елементів у владі, та й просто на вулицях», — говорив у інтерв’ю Олег Міхнюк 22 лютого 2014 року, яке згодом увійшло у книгу Валентини Розуменко «Майдан... >>

  • Криваве Вогнехреще

    Два роки тому в Києві відбулися події, які увійшли в історію як «криваве Водохреще» або «Вогнехреще». Тоді на Народному вічі в центрі столиці зібралося кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили своє обурення ухваленими напередодні диктаторськими законами. >>