Є євроарбітр. А єврофутбол?

      Iз поширеною думкою, що в неділю понад 60 тисяч уболівальників на НСК «Олімпійський» стали свідками суперматчу, погодитися можна. Але, мабуть, частково. З огляду на емоції і кількість гольових моментів «спека» на полі справді відповідала температурі повітря (32 градуси у затінку). Проте зауважмо: кожна зустріч «біло-блакитних» та «помаранчево-чорних» — це не просто з'ясування, «хто перший хлопець на селі», а й перевірка на відповідність елітним континентальним змаганням. Відтак чи можна назвати кваліфікацію фіналістів вітчизняного Кубка європейською — вирішувати кожному з уболівальників.

      Позавчорашній матч, який уже, за традицією, став окрасою Дня Києва й зібрав майже рівні частини прихильників двох команд-грандів (майже половина секторів були помаранчевими), варто було б оцінювати через європейський «лакмус» ще й тому, що вперше в історії наших внутрішніх змагань офіційний поєдинок обслуговував арбітр з-за кордону. Оцінювати дії Тер'є Хауге кожен може по-своєму, але відбулося те, що відбулося. Переможці та їхні прихильники задоволені, переможені — навпаки, тим, хто не підтримує ані перших, ані других, власне, байдуже. Наші сусіди — румуни, болгари, вже навіть росіяни — на матчі подібного штибу іноземних рефері уже запрошували, тож навряд чи слід однозначно рубати під корінь подібну практику. Все-таки й самі не досконалі.

      Суддя з півночі, який потрапив у розпечений казан «Олімпійського», справді суттєво вплинув на хід гри, не побоявшись дати два пенальті в першій половині зустрічі й вилучивши гравця за дії, яких сам він не бачив. Крім того, «принципово правильний» норвежець не покарав Срну за удар по м'ячу після свистка і демонстративну незгоду хорвата з рішенням арбітра. А ще — не відреагував на більш очевидний ляпас Дуляя — Вераковскісу, не помітив гру рукою динамівця у власному штрафному майданчику. Тому враження від дій арбітра залишилися суперечливими, а прихильники «української самодостатності» отримали підстави говорити про недоцільність запрошень «варягів від Феміди». Мовляв, і самі розберемося. Але тепер важко уявити, хто з наших арбітрів відважиться обслуговувати поєдинок цих суперників, адже норвежець вгамовував пристрасті, тримаючи руку біля кишені з картками і не зважаючи на «авторитет» футболіста. А з іншого боку, певне незнання специфіки окремих виконавців зробило саме арбітра провідною постаттю на футбольному полі, чого не повинно бути за визначенням. І замість цікавої «боротьби тактик» ми побачили дещо інше.

      Загалом, до моменту з призначенням пенальті у ворота «Шахтаря» підопічні Луческу, які виступали в ролі атакуючої команди, створили два небезпечних моменти біля воріт номінальних гостей (удари Матузалема і Вукича), а кияни, налаштувавшись на гру від оборони, лише раз перейшли на половину поля суперника. Але як — Шацьких виходив сам на сам і перекинув м'яч через Лаштувку і... ворота. Другий прихід динамівців у володіння гірників став визначальним. Читайте пояснення з цього приводу Мірчі Луческу: європейський тренер вказує на те, що Анатолій Тимощук є цінним «опорником» навіть за європейськими мірками, бо може жорстко відібрати м'яча, не відриваючи ніг супернику. За «буквою закону», капітан донеччан таки вступив у контакт із латвійським форвардом, а з точки зору футбольної гри — Тимощук був першим на м'ячі, тобто виграв епізод, не порушуючи свідомо правила, тоді як Андріс, програвши боротьбу, свідомо йшов на падіння. Але така сама оцінка може стосуватися і падіння гірника Вукича, за яке Хауге теж призначив пенальті. До речі, вчинив у стилі далеко не найкращого арбітражу — зрівняв «рахунок помилок». Інша справа, що у киян, на відміну від суперників, 11-метровий пробивав не потерпілий (сам Луческу сказав, що гравець, на якому порушили правила, в жодному разі не має виконувати пенальті, а Левандовський такою аксіомою знехтував). І ще — не забуваймо про роль воротарів. Крики з трибун «Шовковський — кращий!» цього вечора були найвищою фаховою оцінкою.

      Ще одним епізодом, який вплинув на хід зустрічі вже після обміну 11-метровими, стало вилучення з поля Чіпріана Маріки. Цей епізод також трактують по-різному, тому врахуймо і думку бригади закордонних арбітрів (румун таки вдарив Родольфо по обличчю), і оцінку тренера гірників (бразилець Маріку провокував, тому покарання мало б бути рівнозначним). Але врахуймо, що й після цієї червоної картки на полі домінували донеччани. Єдиний форвард «Шахтаря» Брандао обігрував свою «тінь» Федорова (він замінив у перерві травмованого Гавранчича) регулярно, а в одному епізоді не влучив у ворота з двох метрів. Ще були удар Жадсона зі штрафного в поперечину та два небезпечних «постріли» у рамку, які «витяг» Олександр Шовковський (він, до речі, ще з першого тайму грав із розтягненням). А що «зловило» у «контрі» «Динамо»? Неточний удар Верпаковскіса по порожніх воротах та ще один промах із центра поля, коли Лаштувка бігав на розіграш кутового в чужий штрафний майданчик. Ось і думай тепер, чи справедливо «Шахтар» випереджає головних конкурентів у довготривалому чемпіонаті країни, і що очікує підопічних Йожефа Сабо з такою «грою від оборони» в Європі.

      Так «Динамо» усьоме заволоділо вітчизняним Кубком. Вручив динамівцям трофей не Президент України (хоча Віктора Ющенка й запрошували), а лише президент ФФУ Григорій Суркіс та міністр молоді й спорту Юрій Павленко. Як видно, це теж не надто добрий знак для динамівців.

      Мабуть, в обох команд була велика спокуса прикрасити переповнені трибуни (за винятком порожніх секторів, які не можна було б евакуювати в разі чого через надмір будівельних майданчиків навколо стадіону) політичними гаслами, але від цього вирішилися утриматися. «Динамо» провело лише піар-акцію на підтримку нинішнього керівництва біля свого клубного стадіону на вулиці Грушевського. А деякі з 27 тисяч донеччан, що приїхали до столиці автобусами, змогли відвідати літній відпочинковий табір на підтримку Бориса Колесникова навпроти Кабміну; підвищити градус святкування Дня Києва або досхочу виспатися «під шафе» на Печерських кручах. Або ж — було й таке — спалити трохи символіки «Нашої України». Помаранчевої, як і самі.

ПІСЛЯМОВА

Мірча Луческу, головний тренер «Шахтаря»:

      — Я хочу привітати «Динамо» — вони сьогодні перемогли, використавши свій шанс. Ми ж програли, але показали гру, за якою, упевнений, майбутнє українського футболу. Фахівці можуть дати належну оцінку нашій молодій команді, яка хоче показати себе на міжнародній арені.

      Щодо сьогоднішнього судді, то я ще до гри дав свій коментар. Я маю достатній міжнародний досвід, щоб стверджувати: запрошення іноземного арбітра — це помилка. Коли я працював у Румунії, гру мого «Рапіда» зі «Стяуа» у фіналі Кубка судив француз, який зробив усе, щоб перемогла «Стяуа». А коли ми вже грали зі «Стяуа» при румунському арбітрі, за Суперкубок, то перемогли — 5:0.

      Щодо пенальті. Українські арбітри знають, що Тимощук може точно забрати м'яч, і цього разу він чітко зіграв у м'яч, а вже потім наскочив на Верпаковскіса. І ще — чому футболіст, який провокував, одержує жовту картку, а Маріка, який не витримав і відповів, — червону? Думаю, якби так помилився український арбітр, то це був би його останній матч у кар'єрі. Тому я хочу подякувати своїм хлопцям за чудовий футбол. Не зменшую принад київського «Динамо», проте ми все ж переграли суперника.

Йожеф Сабо, головний тренер «Динамо»:

      — Хотів би подякувати хлопцям, які витримали цю спеку і втішили своє прагнення перемогти, незважаючи на численні помилки. І ми, і суперник могли забити ще. Я не знаю, що сказав тренер донеччан, але якби і в чемпіонаті України судили так, як сьогодні, це було б чудово.

      Якщо перед останнім туром збережеться різниця в 4 очки, як зараз, то «Шахтар», мабуть, розпустить команду. Можливо, й ми так зробимо. А якщо «Чорноморець» зможе відібрати у гірників очки, то дуже хотілося б провести в останньому турі таку ж гру, як і сьогодні.

ТАБЛО

Кубок України. Фінал

Київ. НСК «Олімпійський».

68 000 глядачів

«Шахтар» — «Динамо» — 0:1

      Арбітр: Хауге (Норвегія)

      «Шахтар»: Лаштувка, Срна (Стойкан, 84), Левандовський, Беркеуан, Рац, Тимощук, Матузалем, Дуляй (Воробей, 60), Вукич (Жадсон, 59), Брандау, Маріка

      «Динамо»: Шовковський, Родольфо, Гавранчич (Федоров, 46), Родріго, Несмачний, Юссуф, Чернат (Леко, 54), Рінкон, Гусєв, Верпаковскіс, Шацьких (Белькевич, 72).

      Гол: Діого Рінкон, 11 (пен.)

      Нереалізоване пенальті: Левандовський, 25 (воротар)

      Вилучення: Маріка, 19

      Попередження: Вукич, 42; Беркеуан, 90 — Верпаковскіс, 17; Родольфо, 20; Рінкон, 51; Шацьких, 53