У серпні цього року виповнюється 14 років з дня непересічно брутальної події. Кілька осіб, що позиціонували себе як активістки жіночого руху Femen, 17 серпня 2012-го спиляли бензопилою високого хреста біля так званого «Жовтневого палацу» у самому центрі Києва. Цього хреста було добре видно з Майдану Незалежності. Під ним щомісяця упродовж років відбувалися екуменічні молебні за Україну, за єдність українських Церков.
Навіщо «активістки» це зробили? Нібито, щоб підтримати учасниць російського панк-гурту Pussy Riot. У рф їх звинуватили у хуліганстві і засудили на два роки колонії загального режиму. Тому що вони провели «панк-молебень» «Богородица, путина прогони!» на амвоні храму Христа Спасителя в Москві.
Тобто, у такий незвичний спосіб співачки висловили протест проти політики диктатора путіна і обмеження свободи для громадян рф, що постійно набирало обертів. Але для чого вчинили акт вандалізму над хрестом, який також став протестом проти неправди, обмеження свободи, диктатури?
Цього хреста було встановлено 24 листопада 2004 року — на другий день Помаранчевої революції. Й освячено духовенством християнських конфесій України. Він став символом примирення та єднання українського суспільства. Адже тривалий час перед виборами на телеканалах Україну «ділили на три сорти», за методикою віктора медведчука. У першій частині нібито був Львів, у другій — Київ, у третій — Донецьк.
І тоді виникла ініціатива: встановити однакові хрести у цих містах. У листопаді-грудні 2004 року вона була реалізована активістами об’єднання «Християнська Україна». У Львові — 20 листопада, у Києві — 26-го, а в Донецьку — 24 грудня. Вийшов трикутник — Господь ніби взяв нашу державу під опіку Пресвятої Трійці.
Хрест примирення і єдності у Києві — це один з результатів Помаранчевої революції. Обставини встановлення хреста в Києві його очевидці переповідають, як чудо. КамАЗ з восьмиметровим півторатонним хрестом і автобус iз людьми, що його супроводжували, уранці 25 листопада затримала міліція на в’їзді до Києва. Тільки коли на прохання львів’ян на місце події прибув народний депутат Володимир Яворівський з тележурналістами, автобус і вантажівку впустили до столиці.
Від пам’ятника Тарасові Шевченку люди несли хрест через Хрещатик до Майдану, змінюючи один одного. Спершу його поклали перед монументом Незалежності і впродовж ночі люди молилися біля нього. А наступного дня, як згадував Микола Сергієнко з Горлівки, що на Донеччині, на пагорбі перед «Жовтневим палацом» викопали яму і встановили хреста усі разом — і кримчани, і харків’яни, і львів’яни, вірні різних конфесій. На ранок, як переказують, на хресті проступили сліди крові. Віряни вважають, що в такий спосіб Господь відвернув тоді кровопролиття.
«Цей хрест означає перемогу добра над злом, — пояснює отець Михайло Коваль. — Ця перемога сталася ще на Голгофі. А через 2000 років прийшла й до нас. Коли Бог у центрі — тоді все стає на свої місця. І добре, коли Бог є в центрі людини, в душі. І в центрі столиці, в центрі народу. Тоді Бог цим народом керує. І щасливим є народ, яким керує Бог».
І от, 17 серпня 2012 року, в розпал утисків і зневажень української мови, історії та культури, напівоголені особи, що назвали себе феміністками, спиляли бензопилою Хреста примирення і єдності. На очах у перехожих та багатьох журналістів. Сайт руху повідомив: «У день винесення вироку жіночий рух Femen висловлює підтримку і повагу своїм російським колегам з групи Pussy Riot.
На знак солідарності з жертвами кремлівсько-попівського режиму Femenки звалили поклінний хрест над Майданом Незалежності». Мовляв, такою акцією пропонують «усім здоровим силам суспільства» «нещадно випилювати з мозку трухляві релігійні забобони, які слугують опорою диктатури».
Цікаво, що репортажі з місця брутальної події з’явилися в багатьох ЗМІ того ж дня. Найперше відео виставили на телеканалі Russia Today. Медійні аналітики зазначали, що акція, радше за все, була спланована й підготовлена заздалегідь, і журналісти були цілеспрямовано на неї запрошені. Тобто, знали, що відбудеться. І не зупинили злочин. А висвітлювали його нейтрально, виказуючи нерозуміння історії встановлення Хреста та його значення.
Уже за три дні, 20 серпня 2012 року Хрест над Майданом був відновлений волонтерами і комунальними службами столиці. Утім, як зазначає голова ГО «Християнська Україна» Мирослав Данилків, так і не відбулося засудження цієї ганебної події та публічного перепрошення Господа Бога від ієрархії жодної з християнських конфесій України.
А вже в 2013 році в Києві, розпочалася Революція гідності. У 2014 році, в лютому, на Майдані Незалежності була розстріляна Небесна Сотня, зокрема і під тим Хрестом, що його зрізали «активістки». «Українцям довелося «склеювати» зрізаний Хрест власною кров’ю», — переконаний Мирослав Данилків.
На сьогодні, вже п’ятий рік триває повномасштабна війна з Росією. Неподалік Хреста на Майдані Незалежності розташоване Поле пам’яті про сотні тисяч полеглих у цій війні. Люди на фронті і в тилу знову борються з корупцією, неправдою, зневаженням прав людини.
«Знаємо, що Господь Бог через Свою Церкву, неодноразово наголошує на покаянні, яке обов’язково передує Божій допомозі», — каже очільник громадського об’єднання. «Християнська Україна» закликає в день Конституції України 28 червня провести Акт публічного перепрошення Господа Бога з владиками українських християнських Церков за блюзнірське і незасуджене зрізання Хреста, за врозумлення народу і влади, за припинення війни, встановлення справедливого миру та виведення російських військ з усієї території України.
«У ході акту можна здійснити спільну ходу Хресною Дорогою Небесної сотні, що була встановлена на місцях розстрілу під час Революції Гідності, — зазначає пан Мирослав, — та до Поля пам’яті на Майдані. Та зініціювати встановлення пам’ятного знаку на честь тих загиблих воїнів, чиї останки неможливо поховати в могилах — аби біля цього місця, біля Хреста, можна було молитися за них усіх».
Ярослава МУЗИЧЕНКО
