Бути собою всупереч. Прайд, прапори і ЛГБТК+ військові в Україні

Квір-спільнота налічує понад 30 різних прапорів, кожен з яких символізує окрему ідентичність чи досвід — від бісексуальності до асексуальності, небінарності й пансексуальності.

 

Однак основним символом залишається шестиколірний прапор, який часто називають «веселковим» через схожість у кольорах. Та, на відміну від природної веселки, ЛГБТК+ прапор не містить блакитної смуги.

 

Перший райдужний прапор створив художник і активіст Ґілберт Бейкер у 1978 році для маршу до Дня свободи геїв у Сан-Франциско. Його оригінальний варіант мав вісім смуг, кожна з яких несла власне значення: рожевий (стать), червоний (життя), помаранчевий (зцілення), жовтий (сонце), зелений (природа), бірюзовий (мистецтво), синій (гармонія) і фіолетовий (духовність).

 

Але через труднощі з виробництвом рожевої тканини прапор скоротили до семи смуг, а вже згодом бірюзову й синю смуги об’єднали в одну синю, щоб створити парну композицію з шести кольорів.

 

Саме цей варіант — червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, синій і фіолетовий — із часом став найпоширенішим і визнаним символом ЛГБТК+ спільноти у всьому світі.

Це українське об’єднання було створене у 2018 році. На сьогодні воно налічує понад 500 відкритих і закритих (тих, що зберігають анонімність) ЛГБТК+ військових і ветеранів. Вони гуртуються задля здобуття тих самих прав, що й інші громадяни України, одним з яких є право укласти шлюб.

 

Одним із їхніх доробків є «Перше в Україні комплексне дослідження про становище військових ЛГБТ+ у лавах Сил оборони». Його провели з метою системно вивчити становище ЛГБТК+ людей у Збройних силах України.

 

«Воно допоможе розповісти суспільству про захисників і захисниць та зробити помітнішою недостатньо видиму групу людей, яка виконує свої службові та бойові обов’язки нарівні з іншими, а також розкриє потреби, вразливості та перешкоди, з якими люди ЛГБТ+ стикаються на військовій службі», — наголошує гендерна експертка Ганна Гриценко у вступі дослідження.

 

За оцінками, наведеними у вступі, 5-10% військовослужбовців та військовослужбовиць від 880 тисяч чисельності ЗСУ (тобто не менше 44 тисяч осіб) належать до гомосексуальних, бісексуальних чи трансгендерних людей, а отже, є цільовою аудиторією відповідних антидискримінаційних політик.

 

Також об’єднання українських ЛГБТК+ військових верифікувало наявність ЛГБТК+ людей щонайменше у 59 підрозділах (станом на липень 2023 року).

 

Попри участь у захисті країни, багато ЛГБТК+ військових змушені приховувати свою ідентичність. За свідченнями з дослідження, відкритий камінгаут може призвести до цькування, погроз чи навіть небезпеки для життя.

 

Зокрема, трансгендерні військові стикаються з подвійною дискримінацією — як через СОГІ (сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність), так і через порушення конфіденційності в медичних довідках.

 

«Ти маєш прикидатися кимось іншим, щоб тебе просто не принижували», — розповіла одна з респонденток у дослідженні.

 

Водночас суспільне ставлення змінюється. Якщо у 2016 році лише третина українців підтримували рівні права для ЛГБТК+, то у 2024 році — вже 70%. Так само 68% опитаних позитивно ставляться до участі ЛГБТК+ людей у захисті України. Це свідчить про поступове зростання прийняття і вдячності до тих, хто ризикує життям нарівні з усіма.