У Харкові готують постановку опери «Енеїда» Миколи Лисенка

Ніколи для росії, яка намагається колонізувати Україну понад 300 років, а тепер веде повномасштабну війну, культура не була поза політикою — ні за царів, ні за тоталітарного правління у так званому радянському союзі, насильно скріпленому кров’ю незалежності інших народів.

 

Весь час країна-агресорка намагалася переманити собі для обслуговування, знищити, замовчувати або принизити українські мистецтва. 

 

Не вдалося свого часу імперії «приручити» українського композитора-подвижника Миколу Лисенка (1842—1912).

 

І тільки зараз — у 2025 році, після понад півстолітньої перерви — буде змога в Харкові дивитися оперу «Енеїда», яка постала у 1910 році як твір не про гультяя, а про козака-життєлюба, який не впадав у відчай, а шукав шлях до перемоги над підступним ворогом, який знищив мирне життя. 

 

Одну з найкращих опер українського класика Миколи Лисенка «Енеїда» на початку ХХ століття вперше поставив Київський театр Миколи Садовського, який розміщувався у Троїцькому народному будинку, де нині діє Національна оперета.

 

Тієї змістовної оперної вистави режисера Миколи Садовського не було б, якби проукраїнські митці не обійшли цензорні заборони російської імперії. 

 

Роботу над оперою Микола Лисенко починав ще з Михайлом Старицьким (1839—1904). Розгорнутий сценарний план «Енеїди» — опери на 3 дії з прологом — драматург залишив у своєму записнику в 1889-му.

 

Ще через два роки цензори надали дозвіл на постановку «Енеїди», утім оперети — травестійної комедії з примітивними віршованими зв’язками, акцентом на «шаровари і горілку», як те дозволяла російська імперія.  

 

Саме дозвіл на оперету було використано для того, щоб зазвучала опера Миколи Лисенка «Енеїда». Бо не дали б добро цензори на змістовні арії Зевса та тексти співів Бахуса і Марса. Лібрето опери написала Людмила Старицька-Черняхівська.

 

У радянські часи «Енеїду» Миколи Лисенка поставили лише раз, у 1959 році, в Київському театрі опери та балету. Партію Енея виконував Дмитро Гнатюк. Проте виставу швидко прибрали радянські цензори.

 

Четвертого літа у повномасштабний період російсько-української війни Харківський національний театр опери і балету імені Миколи Лисенка покаже  прем’єру опери «Енеїда» режисерки-постановниці Жанни Чепели 5-6 липня.

 

У місті, яке постійно атакують ворожі дрони і ракети, почали створювати реквізит і шити костюми,  відбувається індивідуальна робота з солістами. Репетиції в безпечних умовах на сцені в укритті розпочнуться наприкінці травня.

 

«Еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак». Ці рядки з твору Івана Котляревського пам’ятають, напевно, усі. Варто згадати й історичні контексти: у 1775–1786 роках росія ліквідувала нашу Козацьку державу, а 1798 року було видано три частини «Енеїди», в якій автор нагадав у бурлескній формі про українських козаків. 

 

Алегоричність твору і посилання на Вергілія дали змогу протриматися твору Івана Котляревського понад 200 років. Напевно, й тому, що спочатку колонізатор не зрозумів глибинного змісту.

 

А потім маніпулятивно робив акценти на, за сюжетом Вергілія, знищеній греками Трої та веселій вдачі Енея. Утім українці знають, що одне втрачене місто — це не втрачена країна.

 

Тож можливо знайти шлях, щоб повернути своє, хоч би яким підступниим і жорстоким  був ворог.

 

Режисерка-постановниця ХНАТОБ Жанна Чепела давно виношувала ідею постановки «Енеїди». Спонукала до цього, зокрема, віднайдена в архівах театру партитура опери, створена у 1940-х роках видатним українським симфоністом Борисом Лятошинським.

 

Ці напрацювання свідчать про те, що виставу збиралися ставити в Харкові. Але потім радянські цензори вчиталися у зміст або керівництво театру вирішило  не наражатися на можливу заборону.

 

Партію Енея в новій постановці ХНАТОБ співатимуть солісти театру Володимир Козлов і Микита Маринчак. Диригент-постановник — Дмитро Морозов. Глядачі побачать усіх дійових осіб, як в опері Миколи Лисенка 1910 року.

 

На головного персонажа перетвориться Бог, який пливтиме у човні-ковчезі з іншими персонажами; говоритиме словами Івана Котляревського. У творі письменника це був другорядний герой.

 

У команді постановників хормейстер Олексій Чернікін, хореограф Костянтин Томільченко, художник з освітлення Світлана Змєєва, мультимедіа створює Таїсія Пода. Костюми розробив фешн-дизайнер Костянтин Пономарьов, який раніше працював над іншими виставами СхідОпера.