У Києві представили документальну музичну виставу «Місто Марії: щоденники облоги»

У Києві глядачам два дні поспіль представляли документальну музичну виставу «Місто Марії: щоденники облоги».

Драматургічною основою постановки є щоденники сестер Гречкіних із Маріуполя та уривків інтерв’ю з ними. Музичне полотно поєднує різні фрагменти звуковими хвилями саксофона, ударних та електроніки.

У виставі також звучать традиційні пісні Донеччини. Візуальний ряд поєднує документальні відео героїнь, відео з Маріуполя, графічні елементи та фрагменти новин.

Ганна та Анастасія Гречкіни — сестри-близнючки, культурні активістки, які працюють з темою прав людини. Дівчата до 24 лютого 2022 року у Маріуполі створювали освітні та мистецькі проєкти.

Мріяли відкрити власну веганську кав’ярню та ресайкл-магазин (крамницю речей із перероблених матеріалів). Натомість, як і всю Україну, дівчат накрила повномасштабна війна.

Вони три тижні провели в заблокованому російськими військами місті, фіксуючи та документуючи події у своїх щоденниках: «1 березня 2022, вівторок (6-й день). Опалення вимкнули. Вночі замерзли. В магазинах продуктів майже нема, ми зайшли в АТБ, забрали останні 2 упаковки морської капусти і кілограм дорогих шоколадних цукерок. Я прошу всіх починати економити ресурси. Їсти заради смаку чи хотілки вже не можна. Кажуть, що влучили в 16-ту школу і садочок на Кірова. Померла бабуся Тая, ніхто її не забирає — служби не працюють, так і лежить накрита вдома».

Ані та Насті вдалось евакуюватись із Маріуполя 17 березня 2022 року в Бердянськ. А потім, провівши ніч в автобусі в сірій зоні, — добралися в Запоріжжя.

Драматург проєкту Андрій Бондаренко та режисерка вистави Євгенія Відіщева у квітні цього року брали інтерв’ю в сестер із певною періодичністю, фіксуючи стани, настрої та рефлексії героїнь у різний час, у різних країнах та містах. Що з ними сьогодні? Де вони? Чи вдається дівчатам осмислити свій досвід?

Постановка «Місто Марії: щоденники облоги» — вистава про силу, про пошуки цієї сили в собі, аби усвідомити і пережити втрату дому та звичного життя. Й одночасно творити своє нове власне буття на тлі війни, окупації, депресії та втоми.

У процесі репетицій митці та мисткині рефлексували на теми війни, втрат, ділилися власними болями, страхами, травмами, мріями. Завдяки цьому від зародження ідеї до прем?єри вистава змінювалась і зрештою стала живим перформансом, згустком почуттів і рефлексій як героїнь, так і всієї мистецької групи.

Автоматичне виконання завчених мізансцен не працює з травматичними темами. Тож підготовка, як і кожен показ вистави, — це співтворення артистів і музикантів, співпереживання людей на сцені та в глядацькій залі.

«Вистава «Місто Марії» — це спільна рефлексія нашої команди. Говорити про війну під час війни — важко, але ми намагаємось бути відкритими і чесними і дозволяємо всьому цьому чуттєвому і чутливому процесу статися, — каже режисерка вистави Євгенія Відіщева, яка створювала і сценографію. — Один режисер колись навчив мене, що потрібно робити тільки те, що не можеш не робити, говорити про те, про що не можеш не говорити. Десь так і працюємо».

Євгенія додає: «Сьогодні Україна стає щитом для всього цивілізованого світу. Ми потребуємо зброї і підсилення. Наша вистава — це спроба щиро поговорити зі світом про війну в центрі Європи, про геноцид та наслідки російської агресії в широкому контексті на прикладі дуже конкретної історії двох сестер, які народились та жили в Маріуполі».

У постановці «Міста Марії» задіяні митці та мисткині: Андрій Бармалій, Андрій Соколов, Маруся Іонова, Надія Голубцова, Олександр Явдик, Павло Сірко.

Костюми створювала Олександра Верховська. Дизайн Олександри Ковальової. Перекладачка — Софія Тарасевич. Автори вистави хочуть показувати її для іноземної аудиторії.