Пам’яті Дмитра Павличка
Я так боявсь зустріть
Цю звістку. >>
У рік після сотої річниці подвигу молодих українців під Крутами (в 2019-му) на одному з житлових будинків центральної вулиці столиці України — Великій Васильківській — з’явився мурал у пам’ять про незламних українських спартанців. І це набагато симво
Імені Шевченка? Може, Леніна?
Чи місцевого владики Носа?
Чий був гарнізон? Навряд полеміка
тут доречна. ...Зизом, тобто скоса,
зиркав люд на України прагнення
із колін підвестись, встати Річчю
в ряд один з Варшавою і Прагою
незалежно, гідно і велично...
Знехотя під синьо-жовтим прапором
застовпились в Ніжині старому.
Мов, сердешні, з конопель потрапили
до землі «від Сяну і до Дону»...
І коли постали перед вибором:
йти мерщій на допомогу Крутам
чи брататись з матроснею з Виборгу,
гору взяли пролетарські пута.
Пута? Чи схиляння перед силою?
Ось що конче треба зрозуміти!
«Крути — це курйоз! Лягала килимом
Україна!» — брешуть московіти.
Ще тоді у краї огірковому
не дозріла настанова: «Сину!
Навіть скутим намертво оковами
вибирать не можна Батьківщини!».
Микола ЦИВІРКО
Київ
Я так боявсь зустріть
Цю звістку. >>
Дмитро Павличко — співавтор Конституції України, один із перших дипломатичних представників нової Української держави. >>
Можете кидати в мене капцями і банановими шкуринками, але я таки подивився останній «Галубой аганьок». >>
Тепер, коли мене питають, що є найважливішим у вихованні дітей різних поколінь, я без жодного сумніву кажу, що найголовніше — багато говорити. >>
Кілька вартих уваги результатів нового опитування, яке я на грант Канадського інституту українських студій замовив Київському міжнародному інститутові соціології. >>
Усього за кілька тижнів свого життя унікальна поема вразила людей вибуховим визнанням. >>