Пів царства за хлібину: у світі стрімко зростають ціни на збіжжя

Коли ми вкотре обурюємося високими цінами у вітчизняних супермаркетах, то мусимо розуміти: головна причина цього — політика центробанків найбільших розвинених держав світу. Рятуючись від наслідків пандемії коронавірусу, вони буквально накачували свої фінансові системи грішми. Що не могло не спричинити інфляційного вибуху: такого шаленого зростання цін світ не знав уже доволі давно, інфляція била рекорди навіть у традиційно спокійному Євросоюзі.

Для вітчизняних експортерів це доволі сприятлива ситуація: ми маємо змогу заробити більше. Але з геополітичного боку — ми вступаємо в період турбулентності: як показує історичний досвід, саме під впливом суттєвого подорожчання продуктів розвалювалися імперії і починалися революції.

Тенденція: дорожчає все

Індекс Bloomberg Grains, що стежить за біржовими котируваннями головних гравців зернового ринку, нещодавно встановив черговий рекорд за останні вісім років: зріс на 8%. На Чиказькій біржі ф’ючерси на кукурудзу перевищили показник у шість доларів за бушель, на сою — 15 доларів. Максимум денного приросту показували контракти на пшеницю, які сягнули вище семи доларів за бушель. Минулого місяця, як ми пам’ятаємо, пшениця додала ще 15% у ціні.

Індекс Bloomberg Agriculture, що відслідковує ціни на базові продовольчі товари, злетів на 76% і оновив максимум за 6 років. Широкий індекс цін ФАО, Сільськогосподарської і продовольчої організації ООН, що включає 90 найменувань товарів, зростає 10 місяців поспіль і перебуває на піку з 2014 року.

Експерти зазначають: позитивно на ціну зернових на світовому ринку, зокрема, впливає активність Китаю у попиті на зерно, який цьогоріч планує імпортувати 28 млн тонн продукції.

Зрештою, подорожчання зернових сьогодні є загальносвітовим трендом зростання цін на сировину. Так, останнім часом ціни на сталь, мідь, кукурудзу, какао-боби почали різко зростати внаслідок відновлення світової економіки і до цього моменту досягли максимального рівня за кілька років. Ціна на мідь за останній рік зросла на понад 90%. Головна причина — обіцянки країн Заходу стимулювати використання відновлюваних джерел енергії та електромобілів. Сталь дорожчає через те, що Китай скорочує виробництво сталі та алюмінію.

«Федеральна резервна система Сполучених Штатів Америки і центральні банки держав продовжують накачувати економіку грошима, не надто турбуючись про інфляцію, а значить, тенденція продовжиться — незважаючи на те, що різке зростання цін на сировину в результаті призведе до подорожчання кінцевої продукції», — пише агенція Bloomberg.

«За останній рік вартість кукурудзи подвоїлася, а соєвий шрот подорожчав на понад 40%. На цінах також позначається погана погода, яка підриває урожай у ключових країнах-виробниках, таких як Бразилія і Франція», — стверджує видання. За даними Deutsche Bank, ціни на зерно стрибнули на 70%, цукор подорожчав на 60%, рослинні олiї — майже вдвічі, до максимуму за 10 років.
А тому, за висновками експертів, від зростання цін на сировину виграють експортери, в основному з країн, що розвиваються. Імпортери, навпаки, постраждають.

Лідери з експорту, відстаючі зi зберігання

Тим часом наша держава ввійшла до трійки лідерів з експорту ячменю в світі, наростивши продаж цього товару на 22%. Це рекордний обсяг цього зерна за останні 10 років, який наша країна продала за кордон. Перше і друге місця з експорту зерна у світі займають Франція і Росія. Україна в цьому рейтингу на третьому місці.

За словами аналітиків Українського клубу аграрного бізнесу, найбільше української продукції закупив Китай: 51% від усіх поставок. У Саудівську Аравію вітчизняні виробники відправили 15% ячменю. На поставки в Лівію припало ще 9%. Ми, до речі, стали голов­ним продавцем ячменю до цієї держави — торік відвантажили 55% усього лівійського імпорту. Перемігши Росію, що займає всього 25%, і Болгарію — 11%.

Не поступаємося ми і щодо експорту пшениці. Як ствер­джують аналітики УКАБ, з експорту цього зерна Україна також опинилася в п’ятірці лідерів, разом iз Росією, США, Канадою і Францією. Найбільше українського зерна пішло на експорт до Єгипту, а також в Індонезію і Бангладеш. Усього ж у 2019-2020 маркетинговому році Україна експортувала на 13,5 відсотка більше зернових, ніж за попередній період.

Тим часом виробники збіж­жя відчувають проблему нестачі елеваторних потужностей. Так, за даними аналітиків аграрного ринку, різниця між урожаєм 2020 року і загальними елеваторними потужностями в Україні становить 8 млн тонн. У «Рейтингу елеваторних потужностей в областях» наведено дані, що торік обсяги елеваторів України склали 55,3 млн тонн одноразового зберігання, хоча при цьому в країні зібрали 63,35 млн тонн зернових і зернобобових культур.

При цьому ми спостерігаємо позитивну динаміку: у нас споруджують нові елеватори, і щороку їх потужність зростає на кілька мільйонів тонн. Так у 2020 році вони зросли на 4 млн тонн, а в 2019 році — на 3 млн тонн.

Будівництво елеваторів, за даними галузевих експертів, відбувалося в багатьох регіонах України. Найбільше — на 660 тис. тонн — зберігання додала Чернігівська область. В Одеській області завдяки розширенню терміналів ця цифра зросла на 600 тис. тонн. Також наростила потужності в 2020 році Вінницька область — на 380 тис. тонн, а Полтавська — на 240 тис. тонн.

Інфляція, яка руйнує імперії

Стрімке прискорення інфляції на ринках продуктів харчування обіцяє світу хвилю соціальних потрясінь, попереджають аналітики Deutsche Bank. З початку 90-х років світова економіка лише тричі переживала такий же стрибок цін на продовольство. За словами стратега банку Джима Ріда, востаннє таке відбувалося в 2010-11 роках і супроводжувалося серією повстань і протестів на Близькому Сході, які отримали назву «Арабська весна».

Революції зі зміною режиму відбулися в Тунісі, Єгипті та Ємені, громадянська війна спалахнула в Лівії, масові протести охопили Бахрейн, Алжир, Ірак, Йорданію, Марокко і Оман. З Лівану, Судану і Джибуті хвилювання докотилися навіть до благополучних Саудівської Аравії та Кувейту.

Ситуація, коли зростання ціни на їжу призводило до революцій і повалення режимів, неодноразово повторювалася в історії. Скажімо, Великій французькій революції 1789 року, яка знищила абсолютну монархію, передували кілька неврожайних років, через які продовольство різко подорожчало. Історія повторилася в середині XIX століття, коли неврожай картоплі кілька років поспіль провокував хвилю голоду в Європі, за якою настали революції 1848-49 років. У царській Росії голод і неврожаї призвели до «смутного часу» наприкінці XVI століття, а проблеми з поставками хліба в Петербург стали останньою краплею, що поховала династію Романових у 1917 році. Прихована інфляція і супутній їй дефіцит супрово­джували агонію економіки СРСР наприкінці 1980-х.

«З урахуванням важких випробувань, які вже принесла пандемія, нова хвиля потрясінь не стане сюрпризом за історичними мірками», — пише Рід, додаючи, що при цьому економіки країн, що розвиваються, перебувають у більш уразливому положенні, адже споживачі витрачають значно більшу частку доходів на їжу, ніж у розвинених державах.

Винні Америка і Європа

Інфляційну хвилю на світових ринках, за словами міжнародних експертів, підняли центральні банки, закачавши у світову фінансову систему 10 трильйонів доларів грошової емісії. За словам Джима Ріда, за останній рік сукупний баланс шести головних світових центробанків, включно з ФРС США, Європейським центробанком і Банком Японії, зріс із 15 до 25 трлн доларів і продовжує зростати, оновлюючи історичні рекорди.

Інфляція б’є багаторічні максимуми і в західних країнах, але в абсолютних цифрах залишається незначною: 2,6% в США, 1,3% в зоні євро, 1,7% в Німеччині. А в менш розвинених країнах ситуація суттєво гірша, наприклад, у Туреччині зростання споживчих цін перевищило 17%, у Бразилії — понад 6%, а в Індії тільки підбирається до шестивідсоткової позначки. У Росії загальна інфляція встановила п’ятирічний рекорд у березні (5,8%), а темпи зростання цін на продукти стали максимальними за шість років — 8,25%.

У Лівані, який торік пережив дефолт, інфляція розігналася до 200% після обвалу національної валюти в 10 разів лише за останній рік. У Нігерії — найбільшій економіці Африки — продуктова інфляція досягла 22%, при тому, що третина працездатного населення, або 23 мільйони, не мають роботи.

Тодi як західні центробанки зберігають процентні ставки на нулі і продовжують друкувати гроші, «заливаючи» ринки ліквідністю, регулятори країн, що розвиваються, змушені йти на посилення політики економії — у відповідь на прискорення зростання цін. Так місяць тому одразу п’ять центробанків підвищили процентні ставки: в Україні, Грузії, Бразилії, Туреччині та Росії. Центробанк Російської Федерації на квітневому засіданні знову збільшив відсоткову ставку, причому відразу на 50 базових пунктів, до 5% річних, що стало найрадикальнiшим кроком iз 2014 року.

ДО РЕЧІ

Рослини, які економлять гроші
В Україні плантації енергетичних рослин станом на 2019 рік складали лише 6,4 тис. гектарів. Проте в нас налічується близько 4 млн га малопродуктивних та деградованих земель, вони не є придатними для сільськогосподарських культур і часто залишаються незадіяними.

«Вирощування енергетичних рослин — перспективний напрям для України. Це шлях до швидшої декарбонізації, скорочення викидів парникових газів та енергетичної незалежності держави», — розповів заступник міністра енергетики України з питань євроінтеграції Ярослав Демченков.

На думку ж в. о. голови Держенергоефективності Костянтина Гури, вирощування енергетичних рослин на маргінальних землях є оптимальним рішенням, яке дозволить одночасно отримувати прибуток iз малопродуктивних земель та поступово відновлювати їх родючість без додаткових витрат бюджету, також заміщувати імпортний газ місцевими видами палива і створювати нові робочі місця, збільшуючи надходження до бюджетів усіх рівнів.

За словами заступника голови Дер­жавної агенції з енергоефективності та енергозбереження України Юрія Шафаренка, максимальний потенціал заміщення газу завдяки вирощуванню енергетичних рослин та їх використанню для виробництва енергії становить в еквіваленті близько 20 млрд кубометрів на рік. А зважаючи, що у 2020 році Україна імпортувала майже 16 млрд кубометрів газу, питання використання енергорослин як джерела біомаси актуальне як ніколи.