Дефіцит підтримки: Україна перетворюється з потужного експортера молочної продукції на нетто-імпортера

Українська молочна промисловість уже тривалий час стикається із системним дефіцитом сировини. І надалі проблема тільки загострюватиметься.

Адже, на думку профільної асоціації, через відсутність належної державної підтримки Україна все далі заглиблюється в молочну кризу.

Крім стрімкої втрати поголів’я корів та скорочення виробництва, країна скотилася до статусу нетто-імпортера молочної продукції.

Колись продавали, зараз купуємо

«Виходом із цієї ситуації є реалізація національної стратегії розвитку молочної галузі 2021-2030 років, розробленої Мінекономіки в діалозі з галузевими асоціаціями. Якщо в 2018 році Україна заробляла на виробленій молочній продукції, то в 2019 році в молочному еквіваленті вже було імпортовано молокопродукції в обсязі 500 тисяч тонн», — розповідає Ганна Лавренюк, віцепрезидент Асоціації виробників молока.

За її словами, в 2020 році тільки за дев’ять місяців імпорт склав 218 млн доларів і до кінця року його загальний вал у перерахунку на молочний еквівалент досяг мільйона тонн молока-сировини.

«У 2017 році, скасовуючи спецрежим ПДВ для агровиробників, уряд зобов’язався виділяти до 2021 року не менше 1% «аграрного» ВВП на програми державної підтримки АПК: тобто близько 7 млрд гривень. Жодного року загальна сума державної підтримки не досягала таких розмірів», — продовжує Лавренюк.

Як заявила експерт, у Державному бюджеті на нинішній рік фонд підтримки сільгоспвиробників збільшили лише на 500 млн грн, до 4,5 млрд гривень.

Це незрівнянно менше, ніж пропонувало Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, підтримував Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики та очікували представники галузі. Фонди, передбачені на держпідтримку, на думку галузевих лобістів, уже показують, що їх недостатньо.

Наприклад, відшкодування вартості племінних ресурсів у бюджеті на 2021 рік закладено на рівні 300 млн грн, а заявок на сьогодні вже на майже 400 млн грн. Таким чином, усі господарства, які розраховували на підтримку, отримають пропорційно нижчу суму.

На думку експертів, кризова ситуація, яка є в молочній галузі, має голов­ний фактор — відсутність бачення у дер­жавних чиновників важливості молочного сектору для розвитку економіки.

Для підтримки ж молочного сектору необхідно інвестувати 90 млрд грн протягом 10 років, адже в Україні сьогодні реально виробляється 6 млн тонн молока, а не 9,6 млн тонн, як заведено вважати.

Всього ж для задоволення потреб молочної галузі необхідно виробляти 10 млн тонн молока. Тільки в такому випадку будуть забезпечені потреби внутрішнього ринку й Україна знову набуде статусу експортно-орієнтованої країни.

Інвестиції і нові робочі місця

Виробники сировини та переробники вже давно стверджують: український агросектор має стати пріоритетом державної політики України. Тобто правильно налагоджена реінвестиційна політика держави допоможе вирішити багато побічних і прямих загроз для українського села, яке зникає. І вже вкотре наголошують, що сільське господарство — це безпека нації.

Але при цьому агросектор і молочна галузь зокрема потребують більшої і фінансової, і законодавчої підтримки. Наприклад, аби зрівнятися з Європейським Союзом, в Україні треба було би виділяти близько 400 млрд гривень на рік.

Насправді ж у нас виділяється всього 4 млрд грн і 1 мільярд на тваринництво. А це, зрозуміло, зовсім не достатньо. Субсидують агросектор не тільки в ЄС, а й, скажімо, в Російській Федерації, в Білорусі: приблизно вдвічі менше, ніж у Європейському Союзі, але в кілька десятків разів більше, ніж в Україні.

Окрім грошей, аграрії просять і законодавчої підтримки. Наприклад, ухвалення закону щодо посилення боротьби з фальсифікацією молочних продуктів. Утім Верховна Рада протягом останніх п’яти років так і не змогла його розглянути.

Також — ймовірність зниження ставки податку на додану вартість на готову продукцію галузі тваринництва. Цей крок селянам також тільки обіцяють, хоча в Європі знижена ставка податку на додану вартість, за даними експертів, діє на всі продукти харчування.

Виробники просять Кабінет Міністрів внести зміни до тексту документа до другого читання, ухвалити вигідне для них остаточне рішення щодо фінансування сектору тваринництва загалом, і молочного зокрема.

Як наслідок, країна отримає багато якісної і доступної за ціною молочної продукції. На думку експертів, такі кроки дадуть можливість наростити обсяги виробництва молока від промислових ферм до очікуваних 10 млн тонн — тих самих, які необхідні нам, аби не бути залежними від імпорту.

Також це сприятиме тому, щоби присадибний сектор трансформувався в сімейні молочні ферми, фермерські господарства, став прозорим для контролю і гарантування безпечності та якості молочної сировини. З цим в Україні завжди була проблема.

Неналежна якість сировини вже тривалий час є головним гальмом, яке не давало нам експортувати продукцію до країн Європейського Союзу. А тому в певний час наші експортери працювали переважно на ринок Російської Федерації. Утім після «сирних» війн на початку 2000 років обвалився і цей експорт. Разом із частиною самої галузі.

До того ж, як наголошують експерти, кожна додаткова тонна молока-сировини, вироблена в молочній галузі, дозволяє створити 15 тисяч нових робочих місць у молочному тваринництві та 135 тисяч — у суміжних галузях. А також 10 млрд гривень відрахувань із зар­плат до бюджету, додаткових 160 тисяч корів, нові молочнотоварні ферми.

Зрештою, влада та аналітики навіть сподіваються на залучення у галузь інвестицій. У тому числі й іноземних. Адже всі природні умови, культура і традиції виробництва у нас є. Залишилося зовсім небагато: створення привабливого інвестиційного клімату та розумне дистанціювання держави від процесу.