Занепад «Газпрому»: чому на Заході склеїли постоли «Північному потоку-2»

Тиждень тому, 19 листопада, в німецькому бундестазі депутати провалили голосування за відновлення будівництва «Північного потоку­-2».

Проти відновлення робіт проголосували 556 депутатів бундестагу.

«За» виступили лише 83 представники правої партії «Альтернатива для Німеччини», відомої своїми симпатіями до Москви. «Апостроф» розбирався, яка доля чекає на скандальний газо­провід і що це означає для України.

Перед голосуванням голова комітету бундестагу з енергетики Клаус Ернст заявив про шанс Берліна захистити «Північний потік­-2», поки Вашингтон готується ввести санкції щодо всіх причетних до будівництва цього газопроводу. Ернст заявив, що Німеччина повинна показати, що налаштована серйозно.

«Ми повинні робити те ж саме, що й американці: власне, ввести санкції проти окремих осіб, заборонити в’їзд, можливо, заморозити внески», — заявив Клаус Ернст, який є представником Лівої партії — соціалістичного проєкту радикального спрямування.

За його словами, Сполучені Штати загрожують Німеччині тим же, і тільки санкції у відповідь змусять американську сторону дослухатися до Берліна.

Однак ні заяви німецьких «лівих», ні заклики до відновлення будівництва з боку «правих» з «Альтернативи Німеччини» справі не допомогли.

Нагадаємо, газопровід iз Росії до Німеччини на дні Балтійського моря повинні були запустити ще наприкінці 2019 року, але в розвиток подій втрутилися США. У грудні 2019 року Вашингтон ввів санкції проти компаній, які беруть участь у цьому проєкті.

Через це від співпраці з Росією відмовилася швейцарська компанія Allseas, що надала трубоукладач. Росії вдалося знайти ще одне судно, але, як зазначають експерти, воно не здатне завершити будівництво.

Головна скрипка

Швидше за все, після вступу на посаду президента США Джо Байден продовжить політику Дональда Трампа в питанні «Північного потоку­2». Але і без нього республіканці і демократи в Сенаті вже узгодили нові жорсткі санкції проти учасників проєкту.

На думку генерального директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченка, американці можуть «утопити» даний газопровід остаточно ще навіть до інавгурації Байдена.

«За законопроєкт із санкціями проголосують iще до вступу Байдена в повноваження президента. Санкції входять у законопроєкт, який приймається Палатою Представників і Сенатом США. Оскільки йдеться про проєкт військового бюджету, який вже обговорений та узгоджений, то шансів, що за нього не проголосують, практично немає. Питання тільки в тому, як ці санкції будуть імплементовані. Але, з огляду на їх характер і питання з добудовою «Північного потоку­-2», важко уявити ситуацію, при якій ці санкції не наберуть чинностi, оскільки дані санкції — прямої дії. Наприклад, страховим компаніям не можна страхувати судна, і вони, отже, втрачають доступ до європейських портів», — розповів «Апострофу» Олександр Харченко.

Це відверне від російської труби останніх бажаючих узяти участь в будівництві.

Байден не ризикне

У цілому слід очікувати, що і за нового президента США «Північний потік­2» ніхто не стане добудовувати. Представники лівого крила Демократичної партії, від якої обирався Джо Байден, є прихильниками «зеленої» енергії та противниками традиційних видів енергетики, і проєкт «Північний потік­2» не є винятком.

«У 2022 році пройдуть вибори всієї палати представників і третини Сенату США. У демократів не така значна перевага в палаті представників, тому голоси лівого крила дуже важливі. Байдена пов’язують з усіх боків передвиборчі обіцянки, і йому потрібна консолідована підтримка всіх демо­кратів на майбутніх виборах. Без нижньої палати для Байдена складеться невесела ситуація, тому навряд чи новообраний президент піде на поблажки «Північному потоку­2», — зазначив у коментарі «Апострофу» професор Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Сергій Галака.

Німеччина хоче газопровід, але дуже тихо

Незважаючи на провал голосування в бундестазі, це не відображає реального ставлення Німеччини до газопроводу, говорить «Апострофу» експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.

«Німці зробили вже все, що змогли. Вони хочуть газопровід. Той факт, що проєкт заяви партії «Альтернатива для Німеччини» днями був відхилений більшістю голосів у бундестазі, не повинен вводити в оману. Німецькі депутати в більшості своєї підтримують проєкт — просто вважають, що ця підтримка не потребує додаткових заяв», — говорить він.

«Американські санкції за останній рік посилювалися кілька разів. Якщо Вашингтон почне змістовний діалог iз Берліном і знайде можливості компенсувати частину витрат, Москва втратить і цей актив. Адміністрація Байдена займатиме не менш жорстку позицію з питання газопроводу, ніж займав Трамп. Росії нічого протиставити цьому», — говорить Микола Капітоненко.

Для «Газпрому» все погано

Недавні події в Карабаху, де Росія не стала захищати свого союзника по ОДКБ Вірменію, викликали чутки про проєкт нового турецького газопроводу, що веде з Азербайджану в Європу.

Чи спонукало це Росію негайно активізувати ситуацію навколо «мумії» скандального «Північного потоку­2» для підстраховки?

«Історія з Туреччиною не пов’язана з «Північним потоком­2», проте в цілому ситуація для «Газпрому» складається не дуже приємна. Рівень інтеграції ринків, наповненість сховищ, ступінь інтеграції критичної інфраструктури в Європі за останній час став набагато вищим. Незважаючи на те, що «Газ­пром» контролює 30% поставок газу в Європі, але їх можна замінити одним помахом пальця, оскільки ринок дуже диверсифікований. На ринку добре представлений Катар. Одночасно йде будівництво відразу декількох газопроводів з Малої Азії. Ізраїль, Кіпр і Туреччина розвідали нові родовища, що ще більше зменшує роль «Газпрому» як критичного постачальника газу для європейців», — вважає Харченко.

Що зробить Москва

Кремль не зміг нічого протиставити американським санкціям, запущеним рік тому. Не зможуть у Путіна нічого зробити і в разі посилених санкцій, які найближчим часом ухвалюватиме Сенат.

Ставка на співпрацю з Берліном (і, звичайно ж, вплив на деяких представників політичного істеблішменту Німеччини) навряд чи спрацює, вважає Микола Капітоненко.

«Пандемія ще більше послабила позиції Москви. Попит на російський газ у Європі скоротився, і сьогодні навіть найактивніші прихильники проєкту «Північний потік­2» питають про те, скільки в ньому залишилося транспортної необхідності та доцільності. До того ж у Росії залишається все менше адвокатів у Європі, зокрема в Німеччині. Репутація робить свою справу. Розраховувати на зміну ситуації в результаті виборів до бундестагу в наступному році — сумнівна стратегія. Швидше за все, вони виявляться не дуже оптимістичними для Росії. Останні 160 км газопроводу можуть стати занадто великою дистанцією для скорочення обсягів дипломатичних, енергетичних та політичних можливостей Москви», — зазначає експерт.

Традиційно в Києві дуже зацікавлені в тому, щоб «Північний потік­2» так і залишився трубою, що веде в нікуди. Це дозволяє нам розраховувати на збереження транзиту, що дає регулярні надхо­дження до бюджету.

Як зазначив Олександр Харченко, за транзит Україна протягом п’яти років отримує понад 7 мільярдів доларів з урахуванням тільки прямих платежів «Газпрому».

«Я не бачу перспективи завершення будівництва «Північного потоку­2» в горизонті 4­5 років. Вважаю, що після цього терміну роль даного газо­проводу буде знівельовано», — підсумував Олександр Харченко, звертаючи увагу на те, що зараз Європа з величезною швидкістю переходить на «зелену» енергетику. І «бензоколонка» на сході, відома своїми часто абсолютно неадекватними діями, Старому Світу вже буде не потрібна.

 Костянтин СОБОРНИЙ