Чернігівська вистава «Ніч перед Різдвом»: одвічні українські обряди з сакральним значенням

28.01.2020
Чернігівська вистава «Ніч перед Різдвом»: одвічні українські обряди з сакральним значенням

Вакула — Євген Бондар, Катерина Друга — Світлана Бойко. (Фото надане театром.)

Ще був час Різдва. Сніг не хрумтів під ногами. Хрумтіли цукерки за щоками. Але цього замало... Хотілося казки... Старої, доброї... Тому нестримним було бажання подивитися ще раз «Ніч перед Різдвом» і обов’язково у виконанні артистів Чернігівського академічного театру імені Тараса Шевченка. Бо, незважаючи на до болю знайомий сюжет Гоголя, вистава несподівана, сучасна, яскрава, динамічна, сприймається на «одному диханні» дорослими і дітьми. Яскраві костюми, палаючі зорі, сніг (хоча б тут), красиві дівчата, нечиста сила, любов, танці, співи, коляда.
Усі події та персонажі вплітаються в якийсь більш грандіозний, масштабний сюжет одвічних українських обрядів, з їх сакральним значенням. Головним персонажем вистави постають колядники в білих свитках, чи то люди, чи янголи... Разом із ними ми катаємось на санчатах, граємо у сніжки, ліпимо сніговика, бавимось у «слона» та ходимо від хати до хати, прославляючи Різдво Бога, чи Сонечка. Постають питання самоідентифікації українців. Хто ми є? Чому так відчуваємо світ? Що закладено в цих обрядах, які символи буття, безсмертні коди, що живуть дотепер у наших генах? 
Колядники — гурт, громада, община, об’єднання рівних. Саме таке ментальне сприйняття світу притаманне українцям із прадавніх часів, саме тому живемо ми в єдності і гармонії з природою і навколишнім світом, не вивищуючись ні перед ким, як пани, і не падаємо ні перед ким на коліна, як раби, а радіємо, допомагаємо та дбаємо один про одного. 
Сцена в Петербурзі вирішена не традиційно, як ми звикли у фільмі, де козаки зображені слугами та підлабузниками Катерини Другої. Режисер вистави, заслужений артист України Андрій Бакіров, показує козаків як самодостатніх воїнів-захисників своєї землі. Натомість цариця (артистка Світлана Бойко) постає перед нами, як двулика, цинічна інтригантка. В очі козакам посміхається, обіцяє мир. А позаочі віддає накази на війну та тотальне знищення Запорозької Січі.
Не обійшлося у виставі і без темних сил. Уособленням яких є чорт у виконанні актора Сергія Пунтуса. Елегантний, харизматичний, пластичний, з’являється він, як із табакерки, протягом усього дійства. І нагадує маленьке шкідливе кошеня, яке настільки миле, що шкода його і насварити. Нечестивий робить пакості всім, хто його ображає: краде місяць, роздмухує хуртовину, але дарує зорі з неба преподобній Солосі.
А та, в свою чергу, ласкаво приймає дари та вкручує зорі у свій абажур. Мудра, красива, принадна молодиця. Знається і з чортом, і з дяком, і з головою. Для кожного знайде лагідне слово та ласкавий підхід. Колядує разом із гуртом, співає, танцює та навіть сміється з пародії на себе, яку хлопці показують у Вертепі. Образ Солохи у виконанні заслуженої артистки України Оксани Гребенюк уособлює в собі риси справжньої української жінки: трішки відьма, трішки актриса, авантюрна, спокуслива, вправна господиня, чуйна мама, дружня сусідка. Все поєднується в ній — краса і розум, святе і грішне.
Як майже в усіх різдвяних історіях, усе закінчується добре. Вакула (Євген Бондар) привозить Оксані (Наталія Пунтус) царицині черевички, і пара заручується. А решта героїв обіймаються, радіють, святкують, співають — «...Вся наша родина, славна Україна, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!»
Це створює атмосферу дива, казки, дитинства. Чернігівська «Ніч перед Різдвом» побувала в багатьох містах України, актори зіграли понад сто вистав цієї феєричної містерії. А в Чернігові вистава йде з величезним аншлагом, тож, якщо ви хочете долучитися до різдвяного дива, подбайте про квитки завчасно. 
 
Ангеліна ВЕЛИКА