«Хорея Козацька» та Kozak System долучилися до вшанування 80-річчя Карпатської України в Ужгороді

Справжня історія може бути не лише несподіваною і цікавою, а й живою, креативною, сповненою яскравих вражень і відкриттів.

 

 

Саме таке відчуття залишив у закарпатців започаткований Українським інститутом національної пам’яті фестиваль «Історія.UA», який на два дні перетворив Ужгород на марафон яскравих мистецьких подій.

 

 

Головною темою фестивалю стало 80-річчя Карпатської України. Донедавна ця подія була практично не відомою, і навіть на Закарпатті можна було почути: «Та що там говорити про ту державу, яка проіснувала лише півтора дні».

 

На думку ж голови Інституту нацпам’яті Володимира В’ятровича, її варто ставити в один ряд із 22 січня 1918 року, із проголошенням ЗУНР 1 листопада 1918 року, із 30 червня 1941 року чи 24 серпня 1991 року.

 

Про це він заявив на «круглому столі» за участю провідних істориків із Києва та Закарпаття, який став платформою для налагодження плідного діалогу. 

 

«Для нас, київських істориків, надзвичайно цікаво було почути з перших вуст про те, що відбувається в ментальності закарпатців різних поколінь. І таке спілкування надзвичайно корисне, бо у нас, в Києві, можуть виникати свої фантазії та ілюзії, з Київських гір видно недалеко, тому нам треба їхати в Ужгород, у Львів, у Харків, на Донбас, щоб відчувати реальний стан речей і формувати системне бачення», — зазначив координатор проекту «LikБез. Історичний фронт» Кирило Галушко.

 

  До Ужгорода приїхали зірки екрана та «Ютуба» Юрко Журавель та Вахтанг Кіпіані, автори книжки «Люди «сірої зони» про окупацію Криму Олена Халімон та Анна Андрієвська, авторка книги «Дівчата зрізають коси» Євгенія Подобна та дві її героїні — Галина Клемпоуз та Ірина Цвіла. А ще — Тарас Компаніченко з гуртом «Хорея Козацька», гурти «Рокаш» та Kozak System.

 

Але найбільшою несподіванкою стало знайомство із виконавцем головної негативної ролі у фільмі «Позивний «Бандерас» Миколою Змієвським.

 

«Борода» із фільму виявився абсолютною протилежністю своєму герою: щирим, добрим, відкритим, попри свій зріст і неабияку фізичну силу.

 

З’ясувалося, що за професією він металург і в кіно потрапив випадково: під час зйомок у масовці фільму «Червоний» на нього звернув увагу режисер Заза Буадзе, а тоді запросив у новий проект.

 

Зйомки у фільмі стали своєрідною психологічною реабілітацією для Змієвського — у 2014-15 роках він воював у складі 79-ї Десантно-штурмової бригади. А ще йому було дуже незручно за свого героя, хоча актор і зізнавався, що «хтось же мав його зіграти».

 

В Інституті національної пам’яті вже беруться до підготовки наступного етапу фестивалю — восени «Історія.UA» помандрує на Донбас, у Сіверськодонецьк. Нагадаємо, попередні були — два в Києві та один у Запоріжжі. «Історію:UA» під гаслом «Історія без брому і наф­таліну» національної пам’яті започаткував у 2017 році.