Троє суддів Конституційного Суду України вимагають відставки свого керівника

Троє суддів Конституційного Суду України — Микола Мельник, Сергій Сас та Ігор Сліденко — звернулися до своїх колег iз листом, у якому виступили за відставку очільника КСУ Станіслава Шевчука.

Справа вже набула розголосу й поза межами суду, хоча офіційно свої дії учасники скандалу не коментують, мовляв, «самі розберемося».

Але, на думку авторів листа, «подальше перебування Станіслава Шевчука на посаді голови КСУ призведе до повного розвалу суду та руйнації конституційного правосуддя». 

Нагадаємо, що «УМ» свого часу теж звертала увагу на сумнівні призначення в КСУ або ж резонансні справи.

Так, у жовтні минулого року ми писали про призначення позаштатним радником голови КСУ Олега Синянського, людини з неоднозначною репутацією, яку пов’язують із Віктором Медведчуком.

А ще раніше, у вересні, повідомляли про те, що КСУ хоче використати заборонена Комуністична партія задля своєї реабілітації. 

У розпорядження «УМ» потрапив повний текст вищезгаданого листа трьох суддів, у якому на 30 аркушах (!) описано «діяльність» на посаді глави КСУ пана Шевчука. Судді Мельник, Сас та Сліденко наводять дійсно вражаючі факти.

Гадаємо, читачам «УМ» теж буде цікаво, що ж так «дістало» суддів КСУ, що вони зважилися на відкритий бунт, а також те, як працюють деякі високопосадовці, які отримують зовсім не копійчані зарплати за рахунок платників податків. Подаємо лише деякі факти з вищезгаданого листа. 

Обрання Шевчука на посаду було фатальною помилкою

Очільник Конституційного Суду України Станіслав Шевчук.

 

Понад рік тому — 21 лютого 2018 року — головою Конституційного Суду України було обрано Станіслава Шевчука. Діяльність С. Шевчука на посаді голови суду переконливо засвідчила, що обрання його на цю посаду було фатальною помилкою. 

 

Обійнявши відповідальну державну посаду, Шевчук поставив свої особисті інтереси вище інтересів суду, держави і суспільства.

 

Замість того, щоб одразу зайнятися забезпеченням організації діяльності суду та розв’язанням тих нагальних проблем, що накопичились у суді за останні роки, та тих, що виникли у зв’язку з ухваленням нового законодавства у сфері конституційної юстиції, він зосередив свої зусилля на використанні можливостей високої державної посади для досягнення особистих цілей та задоволення власних амбіцій.

 

Із перших днів перебування на посаді голови суду С. Шевчук перейнявся формуванням власного політичного іміджу, закордонними поїздками, участю у представницьких заходах, самоусунувшись від належної організації діяльності суду з розгляду справ. 

 

Діяльності С. Шевчука на посаді голови суду притаманні: 

• неналежне виконання посадових обов’язків та службова бездіяльність; перевищення посадових повноважень; 
• систематичне і грубе ігнорування Конституції та законів України; недотримання вимог регламенту суду щодо процедури розгляду справ;
• нехтування такими конституційними принципами діяльності суду, як верховенство права, колегіальність і гласність;
• намагання у незаконний спосіб розширити свої посадові повноваження та створити паралельне управління судом і його секретаріатом;
• цинічне проштовхування через суд незаконних рішень;
• порушення законних прав суддів; 
• неправомірне втручання у діяльність суддів та суду; маніпулювання розглядом справ; політизація діяльності суду;
• незабезпечення належного процесуального оформлення ухвалених судом рішень;
• видання незаконних розпоряджень та доручень;
• внесення на розгляд суду непідготовлених питань або питань, для розгляду яких відсутні правові (конституційні) підстави (кожну з цих претензій автори листа ілюструють конкретними прикладами. — Ред.).

 

Як голова суду С. Шевчук створив деструктивну атмосферу в колективі суду, вивищуючи себе над іншими суддями, постійно вдаючись до «підкилимних» домовленостей, здійснюючи поділ суддів на «лояльних» і «нелояльних», налаштовуючи «усіх проти усіх», виявляючи відверту зневагу до працівників секретаріату, провокуючи конфлікти, втягуючи суддів і працівників секретаріату у чвари. Замість того, щоб серйозно працювати над справами, судді змушені займатися з’ясуванням стосунків, протидією незаконній діяльності голови суду тощо.

 

Робота суду є хаотичною, значною мірою дезорганізованою і малопродуктивною. В основу організації роботи суду з розгляду справ кладеться не якість (обґрунтованість та вмотивованість) ухвалюваних рішень (як того вимагає Конституція України і закон), а кількість рішень — щоб таким чином продемонструвати, що С. Шевчук нібито є ефективним очільником суду.

 

Неналежне виконання посадових обов’язків з організації роботи суду С. Шевчук намагається компенсувати своєю гіперактивністю в інформаційній сфері, яка має яскраво виражене піар-забарвлення та окозамилювання.

Робота — не вовк, у ліс не втече

Таким окозамилюванням, зокрема, є публічні заяви Шевчука про те, що за рік його головування суд істотно покращив свою діяльність, почав ухвалювати якісно нові рішення, а також у 2018 р. «у 5 разів» збільшив свою результативність порівняно з попереднім роком.

 

Насправді суду немає особливо чим похвалитися за діяльність у 2018-му, зокрема, значною мірою тому, що Станіслав Шевчук як його голова не здійснював системної і предметної роботи щодо забезпечення організації розгляду справ.

 

Оцінювання ж діяльності суду якимось кількісними показниками є сумнівним у принципі, тим більше, що ці показники зовсім не вражають — усього 13 рішень за 2018 р., а за два місяці 2019 р. — лише 1 висновок та 1 рішення.

 

На засіданнях суду С. Шевчук неодноразово намагався «протягнути» те чи інше рішення, пояснюючи це тим, що для його ухвалення «є більшість».

 

Отже, як голова суду мірилом (достатньою підставою) для ухвалення рішень суду він вважає наявність потрібної (достатньої) кількості голосів суддів. На превеликий жаль, до сьогодні він не усвідомив, що єдиним критерієм прийнятності рішення суду може бути його конституційна обґрунтованість, яка досягається в результаті повного і всебічного розгляду справи, а не «збирання» голосів під те чи інше рішення.

 

Водночас він наполегливо замовчує ту інформацію, яка пролила б світло на справжній стан розгляду справ. Зокрема, інформацію про залишок нерозглянутих судом справ за конституційними поданнями — станом на березень 2019 р. таких справ налічується 30. При цьому більшість iз них (17) перебувають на розгляді суду з 2014-2017 рр. (деякі з них за останній рік взагалі не розглядались).

 

Крім того, у 2018-2019 рр. суд не ухвалив жодного рішення у справах за конституційними скаргами (на розгляді суду таких справ перебуває понад 40), що, однак, не перешкоджає Шевчуку постійно піаритись на запровадженні в Україні інституту конституційної скарги, видаючи це за свою особисту заслугу.

 

Станіслав Шевчук тривалий час відсутній на роботі (через закордонні вояжі, роз’їзди по Україні, участь у різноманітних представницьких заходах тощо), що негативно позначається на організації діяльності суду.

 

Крім іншого, це призводить до того, що переносяться або взагалі не проводяться у робочі дні засідання Великої палати та Першого сенату (на яких за законом він має головувати), колегії суддів (до складу якої він входить).

 

Відтак, не відбувається своєчасного розгляду справ та постановлення у них рішень, накопичуються проблеми з організацією конституційного судочинства. Це при тому, що ефективність та результативність діяльності суду залишається вкрай низькою.

 

На посаді голови суду Шевчук перетворився на VIP-туриста: у 2018 р. він у статусі голови суду десять разів був у закордонних відрядженнях. Фактично кожен місяць свого перебування у статусі голови суду він відзначав закордонною поїздкою. Загалом у закордонних відрядженнях у 2018 р. Шевчук провів за межами України близько 40 днів. Ще за 6 днів таких відряджень, що припадали на вихідні дні, він взяв собі оплачувані дні відпочинку. 

 

Слід зазначити, що далеко не завжди закордонні та інші відрядження Шевчука безпосередньо пов’язані з діяльністю суду, що ставить під сумнів не лише їх доцільність, а й правомірність.

 

За два місяці 2019 р. він уже двічі як голова суду побував за кордоном, а також у відрядженні по Україні. Наразі, за повідомленням Шевчука у «Фейсбуці», він збирається у нову поїздку до США.

 

Безперечно, давати інтерв’ю, відвідувати прийоми, їздити за кордон, приймати високих гостей у себе, засідати в президіях тощо — набагато легше і приємніше, ніж займатися повсякденною організаційною роботою, якої не видно зовні і яка не приносить миттєвих піар-дивідендів. Водночас представницька функція хоча і важлива, але все ж вона є другорядною у діяльності голови суду. За Законом (стаття 33), головною для нього є організація роботи суду, спрямована на виконання ним конституційних завдань.

 

Відповідно до закону, судді, який обіймає посаду голови суду, виплачується щомісячна доплата у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді (близько 30 тисяч гривень).

 

Така велика додаткова оплата за виконання адміністративних повноважень голови суду встановлена законодавцем не за його закордонні відрядження чи участь у «круглих столах», а за належну організацію діяльності суду.

 

Якщо голова суду неналежним чином виконує свої обов’язки, уникає їх виконання чи підміняє їх здійсненням представницьких функцій, закордонними відрядженнями тощо, то це означає, що він безпідставно отримує державні кошти у вигляді вказаної доплати.

Про «справу Януковича» «забули»

Як голова суду Шевчук не лише не дотримується вимог Конституції України, закону та Регламенту суду щодо забезпечення належної організації роботи суду, а й вдається до відвертих маніпуляцій зі справами, які перебувають на розгляді.

 

Йдеться, зокрема, про те, що розгляд одних справ штучно гальмується (їх не розглядають місяцями, а деякі — навіть роками), а інших навпаки — активно форсується.

 

Саме від голови суду визначальним чином залежить, коли ту чи іншу справу буде внесено на розгляд суду (за умови здійснення суддею-доповідачем належної та своєчасної підготовки справи до розгляду).

 

Слід зазначити, що Закон (стаття 75) визначає строк конституційного провадження — за загальним правилом, він не повинен перевищувати шести місяців, а в певних випадках — один місяць. Але у багатьох справах визначений законом строк для Шевчука не є навіть орієнтиром.

 

Так, понад рік (з 7 лютого 2018 р.) суд не розглядав справу за конституційним поданням 46 народних депутатів щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

 

Це при тому, що суддя-доповідач у цій справі ще 23 лютого 2018 р. підготував доопрацьований проект рішення, який було роздано суддям.

 

Цю справу включили до порядку денного засідання Великої палати на 1 березня 2018 р. Однак, за пропозицією голови суду, вказану справу в цей день зняли з розгляду через, як він пояснив, потребу термінової зустрічі з представниками міжнародних організацій.

 

При цьому Шевчук зазначив, що розгляд цієї справи переноситься на одне з наступних засідань.

 

Після неодноразових нагадувань i наполягань судді-доповідача (у тому числі письмових) Шевчук кілька разів включав цю справу до порядку денного пленарного засідання Великої палати, але по суті її так і не розглянули.

 

Це дає підстави для висновку про штучне гальмування розгляду вказаної справи, а також для обґрунтованого припущення щодо наявності в нього особистої зацiкавленості в такому гальмуванні.

 

Із невідомих причин Шевчук упродовж року жодного разу не включав у порядок денний засідань суду справу за конституційним поданням Президента щодо відповідності Конституції України Закону «Про позбавлення В. Януковича звання Президента України».

 

Складається враження, що або С. Шевчук просто «забув» про перебування цієї справи на розгляді суду, або його хтось наполегливо попросив про неї «забути» на певний час.

 

У будь-якому разі таке «селекціонування» С. Шевчуком справ не має нічого спільного із забезпеченням виконання судом функцій, покладених на нього Конституцією. Щонайменше через тривалий нерозгляд певні справи втрачають свою актуальність і перспективність вирішення. Однак не слід виключати й те, що таке регулювання (маніпулювання) розглядом справ може здійснюватися з метою забезпечення потрібного результату їх вирішення.

Бурхлива діяльність = бездіяльність 

З боку Шевчука як голови суду мають місце системні прояви службової бездіяльності (невиконання вимог закону), що призводить до ускладнень у діяльності суду та зниження її ефективності.

 

Одним iз таких фактів стало тривале невнесення ним на розгляд суду питань про затвердження актів, прийняття яких передбачено Законом і які є необхідними для забезпечення нормальної роботи суду.

 

Ідеться, зокрема, про Положення про секретаріат КСУ, Положення про патронатну службу судді КСУ, Положення про науково-консультативну раду при КСУ, Положення про постійні комісії КСУ, Положення про спеціального радника у КСУ.

 

Проекти цих актів були підготовлені секретаріатом суду ще в березні 2018 р., однак С. Шевчук iз незрозумілих причин упродовж тривалого часу зволікав з їх внесенням на розгляд суду. судді змушені були звертатися до нього з цього приводу і вимагати невідкладного подання на розгляд суду вказаних положень та забезпечити організацію їх якнайшвидшого ухвалення.

 

Так, С. Шевчук проігнорував пряму вимогу закону щодо необхідності затвердження судом положення про секретаріат суду, яке має визначати важливі питання організації його роботи і є базовим внутрішнім документом для розробки положень про структурні підрозділи секретаріату та посадових інструкцій його працівників. Це положення не затверджено судом до сьогодні. Як і не затвердженим залишається Положення про патронатну службу судді КСУ.

 

Попри очевидну нагальну потребу у створенні науково-консультативної ради при суді Шевчук тривалий час не вносив на розгляд суду питання про затвердження положення про таку раду (затвердження такого положення та персонального складу НКР передбачено частиною другою статті 41 Закону). До сьогодні НКР не утворена.

 

Через бездіяльність Шевчука не реалізованим до сьогодні залишається положення Закону щодо запровадження у суді інституту спеціального радника (з числа суддів у відставці іноземних органів конституційної юрисдикції) з метою надання експертної допомоги в конституційних провадженнях за конституційними скаргами. 

 

Слід зазначити, що до сьогодні суд не виніс жодного рішення у справах за конституційними скаргами. Однак це не заважає Шевчуку продовжувати публічно піаритись на запровадженні конституційної скарги в Україні та призначати своїми радниками осіб, які не мають жодного відношення не те що до конституційного права, а до права взагалі.

«Входження у велику політику»

Діяльність С. Шевчука у багатьох випадках не відповідає статусу судді та голови суду — він діє радше як політик, політизуючи суд та його діяльність.

 

На початку травня 2018 р. С. Шевчук розіслав керівникам парламентських фракцій та груп листи-запрошення про проведення з ними зустрічей. У цих листах він мотивував потребу в таких зустрічах запровадженням в Україні інституту конституційної скарги та необхідністю підвищити стандарти законотворчої діяльності парламенту. 

 

Упродовж травня 2018 р. відбулися зустрічі С. Шевчука з керівниками низки парламентських фракцій та груп, які вiн висвітлював на своїй сторінці у «Фейсбуцi» та на офіційному сайті суду.

 

Очевидно, це й було основною метою цих зустрічей — «засвітити» себе на високій посаді поряд iз ключовими політиками, яких «проєвропейський» голова суду мав «навчити» «підвищувати стандарти законодавчої діяльності з боку Верховної Ради».

 

Ці зустрічі з політиками очікувано не мали і не могли мати конструктивного навантаження для діяльності суду. Вони були вочевидь надуманими і спрямовувалися на створення позитивного політичного іміджу С. Шевчука як голови суду, який «уболіває за верховенство права, утвердження європейських принципів та цінностей». 

 

Паралельний «центр управління» секретаріатом уже фактично є Шевчук здійснив реальну спробу (яка продовжує мати місце) у незаконний спосіб розширити свої посадові повноваження.

 

Це при тому, що він належним чином не виконує навіть тих повноважень, які надані йому законом.

 

Грубо порушуючи Закон, 20 грудня 2018 р. Шевчук вніс на розгляд суду свій проект Положення про секретаріат суду. Річ у тім, що, згідно із Законом, положення про секретаріат затверджується судом за поданням керівника секретаріату.

 

Натомість керівник секретаріату не подавав на розгляд суду вказаний проект Положення про секретаріат — це зробив Шевчук, перевищивши свої повноваження.

 

Використовуючи суд і намагаючись прикритись його колегіальним рішенням, Шевчук спробував у незаконний спосіб зосередити у своїх руках усі ключові повноваження щодо особистого керування секретаріатом.

 

Поданим ним на розгляд суду проектом Положення про секретаріат пропонується, зокрема, закріпити за головою суду право ініціювати зміну структури та штатного розпису секретаріату, пого­дження призначень та звільнень керівників структурних підрозділів, формувати конкурсну комісію з добору кадрів, розподіляти обов’язки між заступниками керівника секретаріату.

 

Хоча ці повноваження належать винятково керівнику секретаріату, який одночасно є у суді керівником державної служби.

 

Домагаючись потрібного йому рішення, С. Шевчук проігнорував обґрунтовані заперечення суддів із приводу запропонованого ним проекту Положення про секретаріат, а також їхню пропозицію відкликати (зняти з розгляду) цей проект як такий, що суперечить статтям 19, 153 Конституції України, статтям 3, 33, 44 Закону, статям 4, 17 Закону України «Про державну службу».

 

Натомість С. Шевчук безпідставно не включає до порядку денного засідань суду питання про розгляд проекту Положення про секретаріат, підготовленого з урахуванням пропозицій суддів ще у березні 2018 р. і поданого керівником секретаріату відповідно до Закону.

 

Шевчук ігнорує виконання прямих вимог Закону, оскільки особисто його не влаштовує поданий керівником секретаріату проект Положення — він не дає йому можливості на власний розсуд, усупереч закону, здійснювати «ручне» управління секретаріатом, чого Шевчук наполегливо 

домагається.

 

«Проштовхуючи» у незаконний спосіб через суд проект Положення про секретаріат, Шевчук також домагався утворення патронатної служби голови суду. Існування патронатної служби голови суду жоден закон України не передбачає. Створення патронатної служби голови суду також не обумовлене об’єктивною потребою.

 

Отже, наполегливо «проштовхуване» Шевчуком питання про утворення патронатної служби голови є абсолютно надуманим і таким, що не пов’язане з інтересами суду.

 

Намагання утворити патронатну службу голови суду містить ризик спотворення передбачених законом засад організації діяльності суду та його секретаріату. Йдеться про реальну загрозу запровадження всупереч закону паралельного центру керівництва секретаріатом, а також — певною мірою судом.

 

Призначивши собі штатних i позаштатних радників (посади яких не передбачені законом), С. Шевчук уже фактично запровадив паралельний «центр управління» секретаріатом, що суперечить статті 44 Закону. 

Псевдореформи суду та його секретаріату

Останнім часом С. Шевчук почав активно піарити свою ідею «про реформування секретаріату суду», «перехід до ефективної структури його роботи», «впрова­дження у роботу секретаріату міжнародних та європейських стандартів».

 

Раніше, як мантру, він повторював тезу про те, що його метою на посаді голови суду є «побудова авторитетного, відкритого, демократичного суду проєвропейського типу».

 

Відповідально стверджуємо — це все словеса і ширма, яка покликана приховати справжні сутність, мету та зміст діяльності Шевчука на посаді очільника суду. Декларативні гасла про «верховенство права», «євроцінності», «права людини», «реформування суду», «міжнародні стандарти» є нічим іншим, як прикриттям його неспроможності належним чином здійснювати свої повноваження та вчинюваного ним свавілля на посаді голови суду.

 

Справжня мета «реформування» Шевчука вбачається у підпорядкуванні собі суду і його секретаріату для використання їх у своїх особистих цілях.

 

Йому не потрібний секретаріат суду, який функціонує на визначених законом засадах, — йому потрібен секретаріат (і суд), який буде робити те, що він хоче, і так, як він того хоче.

 

Але на певному етапі С. Шевчук зрозумів, що йому не вдасться повністю «переламати» секретаріат під себе. Тоді він узявся за «європейське реформування» секретаріату, яке в його розумінні передбачає:

 

1) звільнення неугодного йому керівника секретаріату;

2) «заведення» у керівництво секретаріату «своїх» людей;

3) переструктурування секретаріату з метою перетасовки кадрів під себе;

4) створення патронатної служби голови, яка б де-факто здійснювала керівництво секретаріатом і тіньове управління судом.

 

У цьому й полягає вся суть реформи С. Шевчука.

 

І таку свою «реформу» він активно втілює в життя за всіма напрямами. Уже тривалий час С. Шевчук домагається звільнення керівника секретаріату суду Василькевича Я.І., який у своїй діяльності керується винятково законом та інтересами суду, займає принципову позицію і не виконує його незаконних вказівок.

 

Для цього С. Шевчук створює штучні підстави, висловлює безпідставні звинувачення, вдається до кулуарного пошуку потрібних голосів суддів для прийняття рішення про таке звільнення. Це при тому, що одностайним рішенням суду службова діяльність керівника секретаріату в 2018 р. оцінена на «відмінно».

«Кваліфікована та ефективна команда»

У вересні 2018 р. С. Шевчук, порушуючи закон, без проведення конкурсу, спробував призначити на посаду заступника керівника секретаріату суду людину, яка не має ніякого відношення до конституційного права, а весь час працювала у бізнесі та сфері використання надр.

 

Натомість ця людина була бізнес-партнером його брата, що для Шевчука як «проєвропейського» керівника є, судячи з усього, визначальним у здійсненні кадрової політики з підбору для роботі в секретаріаті «висококваліфікованих професіоналів».

 

Це повною мірою стосується патронатної служби голови, яку С. Шевчук де-факто усупереч закону уже значною мірою сформував, призначивши собі штатних і позаштатних радників. Жоден із цих радників не має ані найменшого досвіду у сфері конституційного права, а більшість з них — у сфері права взагалі. На їхню некомпетентність у сфері конституційного правосуддя та не бездоганність репутації звертали увагу навіть ЗМІ.

 

Достатньо сказати, що троє радників С. Шевчука працювали у Міністерстві аграрної політики України за часів керівництва ним М. Присяжнюком (2010—2014 рр.): один iз них був заступником вказаного міністра, другий — заступником керівника його патронатної служби, третій — керівником управління кадрів міністерства.

 

Можливо, вони і є великими фахівцями-аграріями, але що вони можуть радити голові Конституційного Суду України? Це ж стосується «спеціаліста з оперативних розробок», якого С. Шевчук також призначив собі радником. Усе це спростовує його публічні заяви про формування «кваліфікованої та ефективної команди». 

 

Розпорядженням від 3 жовтня 2018 р. 

 

Шевчук затвердив Положення про позаштатного радника голови суду на громадських засадах. Розпорядженням від 7 грудня 2018 р. він призначив на цю посаду Синянського О. Г. Слід зазначити, що 19 липня 2018 р. (ще до затвердження положення) С. Шевчук призначив своїм радником поза штатом Георгія Арвеладзе.

 

Вказані рішення Шевчука не ґрунтуються на чинному законодавстві України і не відповідають статтям 19, 153 Конституції України. По-перше, законом та іншими законами України не передбачено існування в суді такої посади, як позаштатний радник голови суду на громадських засадах, по-друге, законом та регламентом суду не передбачено повноважень голови суду щодо запровадження такої посади у суді.

 

Призначивши Синянського О. Г. своїм радником на громадських засадах, С. Шевчук забезпечив його окремим робочим кабінетом, комп’ютерною технікою, зв’язком тощо. Тобто, його діяльність обумовлює відповідні фінансові та матеріально-технічні витрати за рахунок державних коштів. Отже, у даному разі може мати місце нецільове використання бю­джетних коштів.

 

Судді просили Шевчука розглянути питання щодо скасування Розпорядження «Про положення про позаштатного радника голови Конституційного Суду України на громадських засадах» та звільнення Синянського О. Г. iз посади.

 

Замість реагування на вказане звернення суддів Шевчук 1 лютого 2019 р. призначив двох нових своїх позаштатних радників на громадських засадах — Лабоженка Д. Б. та Чужмира М. А., а 28 лютого 2019 р. — Нев’ядомського Д. В.

 

Звертає увагу на себе той факт, що попередня діяльність осіб, яких С. Шевчук призначає на посаду радників, не має жодного відношення до конституційного права (в абсолютній більшості — до сфери права взагалі).

 

Особливий цинізм здійснених С. Шевчуком призначень проявляється ще й у тому, що при цьому він публічно звинувачує працівників секретаріату в їхній некомпетентності та невідповідності критеріям його «реформ».

 

Тобто, за логікою призначень Шевчука особи, які не мають ані найменших уявлень про конституційне право, на найвищому рівні забезпечать діяльність голови суду, а відтак — і суду.

* * *

Наведені факти — це лише частина тих порушень та інших неподобств, які властиві діяльності С. Шевчука на посаді голови суду. Але вони є достатніми для констатації відповідних висновків та тенденцій у діяльності суду. Перебування упродовж року Шевчука на посаді голови суду не залишає сумнівів у його неспроможності організувати роботу суду на засадах, які передбачені Конституцією України та законом, та очевидній його невідповідності займаній посаді.

 

Деструктивна діяльність С. Шевчука на посаді голови суду призвела до системної дестабілізації роботи секретаріату суду з виконання передбачених законом завдань iз забезпечення діяльності суду, а також підриває конституційні засади функціонування суду.

 

На наше глибоке переконання, подальше перебування С. Шевчука на посаді голови суду призведе до повного розвалу суду та руйнації конституційного правосуддя. 

Підготувала Ірина ЧАЙКА