Для чого потрібна дорога,

25.04.2018

Шановна редакціє, я багаторічний передплатник вашої газети. Прочитавши в «Україні молодій» від 3 квітня 2018 р. статтю А. Нечитайла «Уроки «Собору», хочу відреагувати на неї. 
Навчався я у Львівському полі­графічному  інституті на механічному факультеті з 1963 по 1968 рр. Під час навчання  ми студентами ходили на екскурсію, для ознайомлення з виробництвом, на Львівську книжкову фабрику «Атлас» (тоді вона так називалася) по вул. Зелена, 20. Користуючись добрим ставленням працівників фабрики, можна було взяти деякі примірники з готових книжок (або взяти напівфабрикат). Коли ми прийшли, мабуть, останній раз, нас суворо попередили, щоб ніхто не надумав узяти зі стелажа готову книжку. Вони були складені в цеху під стелею на висоті два метри. Це був готовий наклад роману Олеся Гончара «Собор». Відповідальність поширювалася на весь колектив фабрики. Пізніше ми довідалися, що весь наклад було знищено.
Після закінчення інституту мене разом із дружиною Ніною направили на Роменський «Поліграфмаш» Сумської області. Працюючи на заводі, якось захворів і мене поклали до міської лікарні. Там я познайомився з односельцем дружини, вчителем Хмелівської середньої школи. Прізвища, на жаль, не пам’ятаю. Раніше він навчав мою майбутню дружину. Ми з ним гарно спілкувалися, і він дав мені журнал «Вітчизна», здається, №1, у якому було надруковано роман Гончара «Собор». Зі словами: «Прочитай, бо ти більше ніде його не прочитаєш». Крім того, він дав мені прочитати ще «Неопалиму купину» (автора не пам’ятаю)* про нашу славну Роксолану. За це я був йому дуже вдячний.
Щодо запитання автора статті до лектора. У той час не можна було показувати партійного чиновника з негативного боку. На сьогодні в наших державних структурах таких «висуванців», яких показав Олесь Гончар, — хоч греблю гати. n
 
*«Неопалима купина». Серія біографічних творів. Сергій Плачинда, Юрій Колісниченко. Київ. Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1968. Роксолана. Гулевичівна. Ведель. Березовський. — Ред.
 
Ф. КОКОШКО
Миколаїв

  • «Кандиди», «кандиди»...

    «Латинсько-український словник» (що може бути далі від виборів!) подає значення слова... candidus, a, um — білосніжний, блискучий, осяйний, чистий, ясний. >>

  • Україна в небезпецi,

    «Калигула, Кай, третий римский император (37-41). Сума­сбродный деспот, возведенный на престол войсками. Желая уничтожить сенат, призрачный остаток учреждений республиканского Рима, возвел в сенаторы своего коня. Был убит». >>

  • 5 років тому під Слов'янськом убито капітана СБУ Геннадія Біліченка

    П'ять років минуло з тих пір, як під Слов'янському пострілами із засідки був убитий капітан СБУ Геннадій Біліченко. Людина, який мав наказ "не відповідати на провокації". Убивши Геннадія, Гіркін сказав в перехопленій телефонній розмові, яку почула вся Україна: "покришили когось великого". >>

  • Що буде, якщо все-таки переможе Зеленський

    Ви запитаєте, "а чому Зеленський не може робити те, що робить Порошенко?”. Не може, бо не дуже розумний і не має здібностей – це зрозуміло кожному, хто слухав його виступи без сценарію. Не може, бо він “малорос”, який не любить Україну і мріє “повернути все як було” >>

  • Зеленський, Пінчук і Путін: «брати-близнюки»

    Зеленський підтримав офіційну позицію держави, що Крим належить Україні. Однак він ніяким чином не пояснив, як планує повертати контроль України над ним. Зеленський, зокрема, зазначив, що "Крим повернеться після зміни правлячого режиму в Росії". >>