Наша правда переможе?

Коли говоримо про війну на Донбасі, наші політики, військові, політологи та журналісти часто-густо вживають гасло: «Наша правда неодмінно переможе брехню агресора!». І більшість із нас вірить у цей привабливий за своєю сутністю вираз.

Але коли придивитися до тієї «нашої правди» пильніше, то мимоволі виникають великі сумніви вже в самому її існуванні.

Так, нещодавно довелося почути на одній із FM-станцій інтерв’ю такого собі радника начальника Генерального штабу Руслана Кавацюка, в якому той упевнено звинувачував у трагедії під Іловайськом річної давнини не кого-небудь, а самі добровольчі батальйони.

Зрозуміло, що така позиція радника аж ніяк не може відрізнятися від позиції його шефа — Віктора Муженка, якого більшість незалежних військових експертів саме й звинувачує у виникненні Іловайського котла.

Що особливо пригнічувало в тому ефірі, так це те, що радіоведуча анітрохи не заперечувала тієї маячні Кавацюка—Муженка, дезорієнтуючи таким чином слухацьку аудиторію, принаймні не зовсім підготовлену для сприйняття цієї інформації.

І таких ведучих у нашому олігархічному теле- та радіоефірі більш ніж достатньо для того, щоби дезорієнтувати на загал суспільну думку в Україні, зробивши притому зрадників і невігласів із нашого генералітету високофаховими військовими стратегами, а загиблих з їхньої вини українців — недолугими махновцями, які самі винні в тому, що з ними сталося.

Така ганебна брехня призводить до того, що той самий Муженко, маючи міцне прикриття в особі Президента, протистоїть у своїх діях та рішеннях лише вузькому колу експертів, а не всьому нашому суспільству. Звісно, що почувається цей українській Жуков у такій ситуації вельми комфортно та впевнено.

Настільки впевнено, що призначає одним зі своїх заступників горезвісного генерала Назарова, який звинувачується Військовою прокуратурою України в загибелі 49 наших десантників на борту ІЛ-76 минулого року при заході на посадку в аеропорту Луганська. І призначає після того, як Назарову вже було висунуто те звинувачення! Чи не з такою правдою наші казенні патріоти збираються перемагати потужного та підступного ворога, що сьогодні стоїть на східних теренах нашої держави?

Не завадило б, до речі, запитати тих професійних патріотів і про те, як вони збираються перемагати у війні, якої де-юре просто не існує? Коли перемогти в так званому АТО, виходячи з кореляцій Конституції України, вже зрозуміло, що не вдалося.

І чи не тому вони й повторюють, як ту мантру, фразу «Наша правда переможе», що значно легше й безпечніше для них перебувати в статусі штатних патріотів, ніж дійсно казати правду про справжній стан речей у нашому війську?