Воля — над усе,

28.05.2015
Воля — над усе,

У центрі — могила Омеляна Українця. Зліва — могила отця Остапа Охрімовича — батька відомого керівника ОУН Василя Охрімовича.

Доброго дня Вам, пане редакторе! Так звертаюся до Вас, як навчили мене колись, ще за Польщі.

Ми з чоловіком люди дуже древні (вже минуло 80), але «Україну молоду» читаємо давно і постійно її передплачуємо. Газета дуже цікава для різного віку. Відчувається, що працюють у Вас файні хлопці та дівчата. Зустрічаються матеріали про нашу Західну Україну.

Пам’ятаю, дещо раніше в «УМ» писалося, що один харків’янин вирішив перевірити ту інформацію, що поширювалася про «западенців». Сів він у машину і поїхав у Західну Україну. Оглянув, як тут люди живуть, поспілкувався з ними, розпитав, як жилося за Польщі, поцікавився про відносини українців і польської влади. Одна бібліотекарка, пам’ятаю, трохи йому пояснила, що українці протестували проти польського гніту, а влада мала нас за бидло. Наші батьки складалися коштами, будували самотужки «Читальні» (Будинки культури по-нинішньому), ходили щовечора «на проби» (репетиції), грали п’єси, співали і доводили, що ми — люди і хочемо свободи. А польські шовіністи нас били. Першими били свідомих українців. Забивали до смерті декого.

У нашім селі Дичків (тепер Тернопільський район) жив молодий чоловік на прізвище Українець. А в 30-х роках польська влада провела так звану пацифікацію (умиротворення). Шовіністичні молодчики зустріли Омеляна Українця на дорозі. Щоб зачепити, кинулись до нього: «Як сє називаш?» — «Українець». Ох же ж вони скипіли від люті. Давай бити. Б’ють! Вже втратив свідомість. Відлили і знов: «Як сє пішеш?» — «Українець». Знов б’ють. Знепритомнів. Відлили і знов били. Били, доки не забили на смерть...

Усі сусіди, всі околиці села вибухнули, народ кипів гнівом закономірно. А через якийсь час був забитий польський поліцай, дуже зухвалий. О, то вже українці бандити, сякі-такі. А хто перший почав?

Хочу пояснити: висилаю фотографію, де видно могилу Омеляна Українця. На цей пам’ятник кошти давали люди з навколишніх сіл. Там щось ще написано, окрім імені, але краєзнавець, який вислав мені ту фотографію, погано бачить, а я далеко від села і ходжу по хаті з паличкою, то вже й за це йому вдячна.

Наталія і Микола ЙОНКИ
Козова, Тернопільська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>