Це все, що російські окупанти лишили від кафе «Чонгар».
Дев’ять місяців тривала окупація півострова Чонгар на Херсонщині російськими військами. Ще в березні 2014 року російські «зелені чоловічки» захопили півострів Ад (Чаплинський район), села Стрілецьке (Арабатська Стрілка) і Чонгарський півострів, який є одним iз сухопутних кордонів між материковою Україною та її Кримським півостровом. У грудні ж державна прикордонна служба України досягла домовленості з російською стороною про відведення її військ iз тимчасово окупованих територій Херсонської області. Тож напередодні новорічних свят українським військовим удалося відновити повний контроль над цими територіями.
Однак, відходячи, окупанти залишили «на пам’ять» гори сміття, які місцеві жителі охрестили «візиткою путінської Росії». Тепер цей бруд заважає працювати сільськогосподарській техніці та засмічує родючі землі України, тож селяни вже кілька днів поспіль тоннами вивозять на звалище мотлох та уламки. «На перший суботник із прибирання наших земель від російського сміття вийшло не більше шести осіб (працівники сільради і два волонтери). Однак тепер нас стало більше втричі, а роботи тут явно ще не на один день», — поділилася з «УМ» сільський голова Чонгару Тетяна Білецька. Вона згадує, як, прийшовши сюди, росіяни вирили кілька смуг окопів та траншей, а прилеглу територію замінували, поставивши під загрозу всі сільськогосподарські роботи на родючих ґрунтах. А при відступі ці самі міни російські військові акуратно викопали і забрали з собою (щоб «добро» не пропало).
Гірше довелося місцевим підприємцям, адже багато кафе та кіосків російські вояки при відступі не тільки розграбували, а деякі й підпалили. «Напередодні відступу окупанти вивезли і своє, і чуже майно. Кафе «Чонгар» та платні туалети з євроремонтом пограбували повністю. Вони без сорому виламували двері та вибивали вікна. При цьому зривали дорогі світильники зi стель та разом із дротами видерли розетки зі стін. Вивезли все, навіть унітази та раковини!» — згадує прикордонник Держприкордонслужби Дмитро Капустін. Тепер людям, які позбулися майна, і поскаржитися нікуди. Хіба що — до сусідньої держави. Щоб посміятися?»
За даними українських волонтерів, які фіксують факти мародерства в промислових масштабах на території тимчасово захоплених частин Донецької та Луганської областей, окупанти масово вивозять обладнання цілих заводів. Причому «націоналізація» торкнулася не тільки державних підприємств — від мародерів постраждали навіть суб’єкти підприємницької діяльності, що свого часу виявили лояльність до нової «влади». Російські військові демонтують усе більш-менш цінне обладнання, вивозячи його до Російської Федерації. А те, що не являє промислової і технологічної цінності, просто розпилюється на метал і здається на металолом, який так само залізницею сплавляється до Росії.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
