Той, що пройшов крізь «пазурі вампіра»

06.08.2014

Черкаський музей «Кобзаря» порадував містян та гостей, відкривши виставку до 95-річчя репресованого письменника Андрія Хименка, який творив під псевдонімом Андрій Химко. За своє життя цей талановитий автор, який народився у селі Адамівка Чигиринського району, зміг видати тільки одну книгу, а всі інші вийшли вже після його смерті.

«Це друга така виставка, першу ми проводили 10 років тому. Тут ми зібрали речі письменника, його рукописи та ділові папери», — розповідає «УМ» директор музею «Кобзаря» Ольга Шарапа, показуючи вишиту сорочку автора, його друкарську машинку, портсигар, папку і численні листи та фотографії.

Творча спадщина письменника — вірші та проза. Він є автором трилогії про Івана Сірка «Засвіти», «Між орлами і півмісяцем» та «Під Савур-могилою», поеми «Анти» та біографічної повісті «У пазурах вампіра».

Друзі шанували Андрія Івановича за гостре слово та незламний характер, а КДБ переслідував, запроторивши за антирадянщину на 10 років у табори. Там він сидів в одній камері з Олександром Солженіциним, там познайомився з батьком композитора Володимира Івасюка, з яким товаришував усе своє життя. На виставці є рукопис його співчуття другові, коли автора «Червоної рути» не стало.

Після заслання письменник повернувся у Черкаси, дружив із поетом Василем Симоненком, друзі якого переконані, що саме Химко вплинув на світогляд молодого товариша, після чого його творчість «вибухнула» такими патріотичними віршами.

Андрія Химка кадебісти переслідували навіть у 80-х роках, підступно викликаючи у ЖЕК та проводячи у його хаті по вулиці Пролетарській обшуки. Йому не давали спокою й невідомі, котрі писали на воротах — «бандерівець». Але він був мужнім і не зважав на такі реалії, а щодня сідав за друкарську машинку і писав свої твори, ховаючи рукописи у трилітрові банки й закопуючи у садку та передаючи їх на зберігання друзям. Два таких рукописи на вечорі пам’яті, який відбувся відразу після відкриття виставки, черкаський журналіст Олександр Вівчарик, який, ще будучи студентом, знімав кімнату в родини Химка, передав доньці письменника — Ларисі Шевченко.

Андрія Хименка не стало у 1991 році, але він встиг проголосувати за Незалежність України і дуже радів самостійності рідної держави. На вечорі друзі згадували його і говорили, що у важкі сьогоднішні дні, коли українці знову виборюють свою волю та свободу, Андрій Химко був би з усім народом. Виставка діятиме впродовж місяця.