Печу-печу сонечко

14.05.2014
Печу-печу сонечко

Пиріжки наповнюють дім теплом і затишком. (з сайта videorecept.info.)

Коли у домі пахне випічкою — в оселі стає затишно, а всім, хто збирається за столом, — тепло і ситно. Якщо не можете визначитися, чим порадувати домашніх і гостей, скористайтеся випробуваними підказками.

Одна з моїх недавніх знахідок — пиріжки з бездріжджового тіста на кефірі. Першою цей досить ощадливий рецепт (якщо є домашні молоко і начинка) із кулінарної книжки 20-річної давнини випробувала моя подруга. Після того я вже власноруч тричі пекла такі пиріжки з домашнім яблучним джемом — діти з’їдають, найдовше, за два дні (двоє, з моєю мінімальною допомогою, 22-24 штуки середнього розміру). Отже. Спочатку треба висипати у величеньку посудину 2,5 склянки борошна, додати 100 г маргарину, посікти його ножем, а потім розтерти руками. Всипати 0,5 чайної ложки соди і також ретельно вимішати. Далі додати 0,25 чайної ложки солі, одну столову — цукру, перемішати. Додати яйце — перемішати, а потім влити 200 г кефіру (кисляку) кімнатної температури — і теж ретельно усе перемішати. Насамкінець всипати невеликими порціями борошно (загалом це буде ще зо 2 склянки) і замісити м’яке тісто. Його зверху змащують олією і залишають настоюватися…12 годин.

Пунктик про багаточасове «достигання» тіста має кілька нюансів. Взагалі-то зручно увечері досить швидко зробити його, а вранці зліпити пиріжки і спекти їх, змастивши зверху збитим яйцем. (Чи навпаки: вранці замісити, а ввечері отримати результат). По-друге, таке тривале вистоювання вимагає обов’язкового змащування тіста олією. Інакше тісто покриється досить цупкою кіркою, яку потім у пиріжках — не розгледіти, але вона дещо заважає їхньому склеюванню. Якщо захочете поекспериментувати і зробити пиріжки відразу після замішування тіста, на смак вони вийдуть майже такими, як з дріжджового тіста (дітям сподобалися найбільше), але більшість з них по горизонталі, десь ближче до центру в духовці частково «розірве». Десь четверта частина трохи «розірваних» пиріжків у мене особисто була, коли тісто настоювалося 6 годин. Варіант «увечері — тісто, вранці — пиріжки» не мав жодного бракованого виробу. Скільки б не «дозрівало» тісто, усі пиріжки — смачні. Коли витримане 12 годин: зверху — однозначно сухіше, ніж дріжджове, зовсім не пухке, а те, яке усередині — м’яке.

Якщо є бажання поставити на стіл сонечка, печіть печиво з вареними жовтками. Потрібно 140 г вершкового масла, 200 г борошна, 5 варених жовтків, 50 г горіхів, третину склянки цукрової пудри. У мисці треба змішати борошно, дрібно змелені горіхи (можна обійтися без них, додати стільки ж борошна), на кінчику ножа сіль, цукрову пудру, м’яке масло і розкришені жовтки. Замісити м’яке тісто. Скачати невеликі кульки. Викласти на застелене пекарським папером деко, кожну приплюснувши і зробивши посередині заглиблення, яке треба наповнити бажано яскравим джемом чи варенням. Випікати при температурі 170 градусів 20—25 хвилин. Потім вимкнути духовку, відкрити і дати печиву охолонути. Подавати холодним.

Щоб зготувати морквяний кекс, потрібно 2 склянки натертої моркви, 260 г борошна, 4 яйця, 8 столових ложок цукру, 200 мл олії, 18 г розпушувача для тіста, третину чайної ложки кориці, гвоздики і кардамону. Спочатку треба поєднати цукор, яйця, олію. Збивати до пишної маси близько 5 хвилин. Додати моркву, а потім просіяне з розпушувачем борошно і спеції. Вимішати пластичне тісто. Форму змастити олією і застелити пекарським папером. Викласти тісто і випікати 40—45 хвилин при температурі 180—190 градусів. На готовий кекс можна нанести лимонну глазур, яку просто зробити, розмішавши у невеликому об’ємі лимонного соку цукрову пудру.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>