«Антону Павловичу сподобалося б»

28.05.2013

Цього року сповнюється 125 років із часу першого приїзду до Сум Антона Чехова. Місто пишається тими візитами, адже чеховських місць зовсім небагато: Таганрог, Ялта і Суми. Тому відзначали подію небуденно. До наукової конференції чеховознавців уперше додався фестиваль театрального мистецтва — Чеховфест. І не біда, вважають організатори, що у меню фесту лише одна вистава з Чехова. Він — не просто автор, він — світовий символ театрального мистецтва. І експериментальність вистав, представлених на фестивалі його імені, драматургу, напевне, сподобалася б, вважає режисер фестивалю Тетяна Корнілова.

А подивитися справді було що. Починаючи від благодійної вистави «Олівер Твіст» театральної лабораторії «Брасіка», акторами якої виступають вихованці дитячого будинку, до «Убивці» та «Чорного квадрата» київського театру «Золоті ворота» і «Чекаючи на Годо» львівського театру імені Леся Курбаса. Завершив фест харківський театр «19». Загалом — сім театрів, вісім вистав і багато глядацького задоволення.

Чи ж потрібні такі «провінційні» фестивалі? Так, однозначно відповідають учасники з різних міст. По–перше, театральних спілкувань нині зовсім небагато. «Ми вважаємо себе культурною столицею, — посміхається директор, режисер та актор театру Курбаса Микола Береза, — але у Львові просто неможливий такий некомерційний проект». «У Харкові таких фестивалів не проводять, — каже режисер театру «19» Ігор Ладенко. — А тут афіша дуже серйозна. Шкода, що не маємо можливості бути на фестивалі протягом усіх днів». Про це, до речі, шкодують усі учасники: так хочеться не лише себе показати, а й інших подивитися, для митців це просто потрібно. Але ж гроші, гроші, гроші... Тому — хоча б так!

На відміну від інших фестивалів, що перетворюються просто на покази, Чеховфест хороший тим, що підтримує змагальність, переконаний член журі, заслужений артист України, режисер Сумського театру для дітей та юнацтва Валерій Микитенко. Це створює атмосферу, піднімає творчий тонус. До речі, номінації визначили досить цікаві: це — миті. «Мить натхнення», захоплення, істини, одкровення і так далі. «Колективи й роботи досить нерівнозначні, — пояснив Валерій. — Тому оцінювали не вистави в цілому, а саме миті найвищого вияву режисера, актора, всього ансамблю, найтіснішого єднання з глядацькою залою...» Нині підсумки підбито, але чи має значення, хто в якій миті був виразнішим? Для Сум головне, що відбулася мить Театру. Не вихолощених «касових» виставок на поталу невибагливому глядачу, а Театру, що змушує думати.

«Маємо намір організувати подібний фестиваль ще і восени, — ділиться планами арт–директор фестивалю Володимир Нянькін. — Уже висловили намір приїхати до нас і з сусідніх російських театрів. Тоді фестиваль буде міжнародним».