«Для гуллівера й повітря чистіше!»

В українському професійному баскетболі вже тривалий час «погоду» на майданчиках роблять легіонери, переважно темношкірі американці. Молодим доморощеним гравцям пробитися в «основу» своїх клубів дуже важко, надто коли йдеться про команди, котрі борються за найвищі місця. Але «прориви» трапляються. Один із таких прикладів — Констянтин Анікієнко, центровий київського «Будівельника». У минулому сезоні цей вихованець одеського баскетболу успішно грав за дубль «Будки», тренери потроху підпускали Костю до головної команди, і от цієї осені він уже має стабільне місце в заявці «Будівельника», проводить на майданчику близько11 хвилин за матч, набирає очки (в середньому — 3,1, найбільше — 9 — у грі проти «Галичини»). Також цього року Анікієнко, якого називають одним із найперспективніших молодих баскетболістів в Україні, став постійним гравцем у складі молодіжної збірної країни.

Минулої п’ятниці Костянтинові виповнилося 20 років, і найкращим подарунком для 217–сантиметрового гуллівера в той уїк–енд стали дві чергові перемоги киян — над «Черкаськими мавпами» й «Миколаєвом». Вигравши 10 матчів із 13, «Будівельник» піднявся на перше місце в турнірній таблиці регулярного чемпіонату. Ми говоримо з Анікієнком про завдання команди на сезон та його особисту кар’єру.

«Нам є над чим працювати»

n Костю, після успішного старту «Будівельник» зазнав трьох поразок, зокрема — дещо несподіваної — у Кривому Розі. Зараз команда знову на першому місці. Що скажете про такі перепади?

— Незважаючи на три програші, загалом «Будівельник» у хорошій формі. Головне, що в колективі відчувається командний дух. Глобальних проблем немає, проте, не заперечую, нам є над чим працювати.

Скажу, перш за все, що ніколи не можна недооцінювати суперника. Потрібно завжди з повагою ставитись до опонентів. Сильні суперники дають команді змогу вдосконалюватись, усвідомлювати свої помилки та виправляти їх надалі. А в нас, мабуть, з’явилася ейфорія від перемог на старті сезону, надалі команда дещо розслабилася. Також дуже важливу роль відіграє підтримка вболівальників, а в Запоріжжі й Кривому Розі фани вболівають за свої команди дуже активно — тому, можливо, і цей фактор вплинув на наші тимчасові невдачі.

n Яка мета стоїть перед вашою командою в цьому сезоні?

— «Будівельник» — клуб із великою історією та великими амбіціями. Тож і я особисто, і керівництво клубу ставить максимальні цілі. Звісно, це «плей–оф» і чемпіонський титул.

n Ви — один із наймолодших гравців «Будівельника». Чи відчуваєте певний тиск з боку старших одноклубників? Як у команді ставляться до молодих?

— Чесно скажу, мені по життю дуже пощастило. Як у БК «Одеса», так і в «Будівельнику» мене оточують такі колективи, в яких немає жодної дідівщини.

n Невже й м’ячі носити не загадують?

— Звісно, не без того. Оскільки я молодий, то дають певні доручення — принести м’ячі або ще щось. Але якогось недбалого ставлення до молоді абсолютно немає.

«Я таки вирішив проблему своєї ваги»

n Минулого сезону велика увага була зосереджена на вашій «тендітній» вазі. Саме з цієї причини вважали, що ви не готові до дорослого баскетболу. Яка ситуація з цим тепер?

— Щодо ваги — це завжди була моя найбільша проблема. При зрості 217 см мати вагу 90 кг було неприпустимо для центрового «основи». Зараз справи поліпшилися, і я дуже радий, що вдалося набрати 20 кг. Тому сміливо можу казати, що моя вага вже становить 110 кіло.

n Костю, на сьогодні ви — найвищий гравець «Будівельника», і в баскетболі це однозначний плюс. А от як у житті пристосовуєтесь?

— Я завжди себе переконую, що плюсів більше, ніж мінусів! Звісно, є певні незручності у транспорті, у побутових справах, проте, як кажуть, для високих людей повітря чистіше і вид красивіший. І серце краще. Тому я повністю задоволений своїм зростом. Дискомфорту чи, тим паче, глобальних незручностей він мені не завдає. Вважаю, що вигоди від висоти більші, ніж якісь негативні сторони.

n А в майбутньому бачите себе ще в якійсь професії, окрім баскетболу?

— Зараз я навчаюся заочно на юридичному факультеті в Одесі. Хотілося б стати адвокатом — можливо, я і в цьому себе знайду. Головне, що я бачу себе в цій професії.

«Мета? Стати найкращим
в НБА. А ще — адвокатом»

n А що для вас стане найбільшим успіхом у баскетболі? Чи хотіли б ви продовжити кар’єру в іншому клубі?

— Я звик ставити перед собою максимальні цілі. Звісно, не факт, що все, що я запланував, стане реальністю, проте головне — прагнути до цього. Хочеться стати найкращим в Америці — в НБА. Проте як складеться життя надалі, чи залишусь я в України, чи гратиму за океаном або в Європі, — це вже інше питання.

n Ви починали виступи в БК «Одеса», і до Києва переїжджали не без проблем...

— Це був мій перший професійний клуб, і я дуже вдячний за все, що там було. Звісно, траплялися певні конфлікти, коли я переходив у «Будівельник». Проте не хочеться про це згадувати. У мене залишилися хороші стосунки з теперішнім тренером «Одеси», зі старожилами клубу. Я вважаю цей початковий період моєї кар’єри успішним.

n Знаю, що в 2010 році ви планували переїхати з Одеси в Росію — вас як дуже перспективного гравця кликав пітерський «Спартак». Чи змінили б ви тоді громадянство, адже російська сторона вочевидь наполягала б на цьому?

— Як бачите, я зараз у Києві, я патріот своєї країни і не хотів би змінювати громадянство за жодних умов. Звісно, згадуючи про можливий переїзд до Росії, не можна говорити лише про патріотичні сторони, адже я, як і будь–який баскетболіст, хочу вдосконалюватись, ставити перед собою якнайвищі планки. Я не проти грати в будь–якому сильному клубі, чи то буде Америка, чи Іспанія. Я буду радий цьому, але громадянство хотів би залишити українське.

n А що скажете про розвиток баскетболу в Україні? Чому він так відстає за популярністю від футболу?

— Я впевнений, що зараз баскетбол набирає обертів. Кілька років тому в Україні він був не настільки актуальним, як зараз. Звісно, його не можна назвати одним із провідних видів спорту. Але на все потрібен час. Баскетбол у нас не має такої довгої історії, як футбол.

Я ж , зі свого боку, роблю все можливе, щоб баскетболом цікавилося якомога більше людей: запрошую своїх друзів і знайомих на матчі, розповідаю про клуби... Загалом, намагаюся якось вплинути на ситуацію.

ДОСЬЄ «УМ»

Костянтин Анікієнко

Народився 9 листопада 1992 р. в Одесі.

Баскетболіст, центровий БК «Будівельник» (Київ). До 2010 р. грав за БК «Одеса».

Гравець молодіжної збірної України.

Зріст — 217 см, вага — 110 кг.