Степан Брацюнь: За ідею, а не за гроші

05.09.2012
Степан Брацюнь: За ідею, а не за гроші

Конгрес українських націоналістів — партія ідеологічна. В нинішній Україні це досить рідкісне явище. Значно поширенішим є творення партій під конкретних лідерів. КУН постав в Україні на початку 1990–х років, продовживши політичну традицію Організації українських націоналістів–бандерівців. Його першою лідеркою була легендарна Слава Стецько, вдова Ярослава Стецька, який проголосив Українську Державу 1941 року, був визначним політиком не лише української діаспори, а й усього антибільшовицького середовища. Цю лінію КУН витримує й зараз, зі Степаном Брацюнем на чолі.

Досі представники Конгресу двічі проходили в парламент у складі блоку «Наша Україна», а перед тим — мали понад 10 мажоритарників, які утворили депутатську групу «30 червня». Про входження КУНу в Союз патріотичних сил «Наша Україна», про перспективи націоналістів узагалі, їхню співпрацю з рештою опозиції «УМ» розпитала пана Брацюня.

 

«Якби при владі були справжні бандерівці — ми забули б саме слово «корупція»

— Пане Степане, ви порівняно недавно очолили Конгрес українських націоналістів, заснований легендарною Слава Стецько. Чи правда, що ви є її родичем?

— Так, моя дружина Леся — племінниця Слави Стецько. Лесин батько Петро Музика, вже покійний, — рідний брат Слави Стецько (справжнє ім’я лідерки ОУН (революційної) 1991–2001 рр. — Ганна Музика. — Ред.).

—  По суті, ваша партія — єдина в Україні наступниця бандерівської ОУН. Що це означає в сучасних умовах?

— Цього року, в жовтні, виповнюється 20 років від заснування КУНу. Наша партія постала з ініціативи Організації українських націоналістів з–під стягу Степана Бандери. Слава Стецько, багатолітній президент Антибільшовицького блоку народів, була засновником і першою лідеркою КУНу.

Партія, що постала на засадах українського націоналізму, вважала своїм завданням у нових умовах продовжувати справу наших великих попередників, метою життя яких була Українська Самостійна Соборна Держава. На час створення КУНу вже була проголошена незалежна Україна. Ми вбачали свою місію в тому, щоб наповнити її українським змістом, збудувати європейську, демократичну, заможну державу, якою б пишався кожний її громадянин. Конгрес українських націоналістів, по суті, став спадкоємцем, носієм його ідеалів, що відрізняє нас від інших партій сучасного українського політикуму. Водночас така позиція ставить перед нами дуже високі вимоги і зобов’язання морального плану.

— Що ви маєте на увазі?

— Провідники, які створили ОУН та УПА й організували українців на збройну боротьбу проти нацистського та комуністичного режимів, як і сотні тисяч рядових оунівців, повстанців, підпільників, були ідеалістами, високоморальними людьми, аскетами в побуті. Для них справді Україна була понад усе. Нікому з них не прийшла б у голову думка про особисті вигоди, розкіш. Їхніми устремліннями були добробут усієї нації, її честь та добре ім’я. Уявляєте, якою квітучою, багатою, шанованою у світі була б сьогодні Українська держава, коли б при владі перебували такі високоморальні діячі? Вийшло б з ужитку навіть саме слово «корупція».

Члени КУНу прагнули бути гідними нащадками лицарської верстви ОУН–УПА. Двадцять років тому ще були живими набагато більше, ніж сьогодні, безпосередніх учасників національно–визвольних змагань, які долучилися до націоналістичної праці в нових умовах. Членам Конгресу було з кого брати приклад і водночас відчувати відповідальність за власні дії.

Про відмінність між «двома колонами опозиції»

— Лідери «Об’єднаної опозиції «Батьківщина» й ВО «Свобода» заявляють, що опозиційні сили йдуть на вибори «двома колонами». Але ж у бюлетенях будуть представлені й інші опозиційні сили, носії державницької ідеології. Чому КУН обрав співпрацю з «Нашою Україною», а не зі «Свободою», наприклад?

— Звичайно, було б найкраще, якби всі згадані вами правоцентристські партії йшли на парламентські вибори однією, а не двома чи трьома колонами. Вибір Конгресу — іти разом із «Нашою Україною» — зумовлений насамперед нашими спільними політичними принципами та ідеологічними переконаннями.

Крім того, співпраця КУНу з «Нашою Україною» не є справою сьогоднішнього дня, а має вже тривалу історію. На парламентських виборах 2002–го та 2006 років КУН виступав як один із засновників блоку «Наша Україна» та проводив у парламент кількох своїх депутатів. Наша партія брала активну участь у президентських виборах 2004 року, підтримуючи Віктора Ющенка. Ми мобілізували усіх своїх членів та наших прихильників у відстоюванні правди під час Помаранчевої революції.

Тобто ми наслідували усталені традиції, додержуючись волевиявлення членів КУНу на всеукраїнському партійному зборі.

Сподіваюся, що Союз патріотичних сил «Наша Україна» матиме добрий результат і на виборах–2012.

Що ж до «Свободи», то ми з нею підтримуємо дружні стосунки, а в деяких питаннях маємо тісну співпрацю. Сподіваюся, ця партія пройде до парламенту, де ми спільно відстоюватимемо національні інтереси України.

— Які ви можете назвати ідеологічні відмінності між ВО «Свобода» і «Нашою Україною»?

— Не думаю, що відмінності аж такі радикальні. Нас об’єднує українська національна ідея, ідея державності української нації, без чого не можливо розв’язати жодної проблеми на користь українського народу. Я також переконаний, що наше політичне об’єднання реально оцінює політичну ситуацію в Україні і якнайповніше визначає свої пріоритетні політичні завдання. Ми також зуміли сконсолідувати численне об’єднання національно–демократичних сил, що підписали спільну декларацію. Відповідно до своїх цілей працює і «Свобода». Гадаю, що для наших політичних сил Україна — понад усе, а це головне — те, що об’єднує.

— А як щодо порівняння з «Об’єднаною опозицією»?

— У програмі «Об’єднаної опозиції» немає ідеології національного державотворення. Ми ж пропонуємо програму реалізації національної ідеї — «Україна на віки», запроваджуючи систему національного народовладдя. Наша програма соціально–економічного напряму базується не на популістських обіцянках, які декларує «Об’єднана опозиція», а найбільше — Партія регіонів, а передбачає якісні революційні зміни.

Стосовно «Об’єднаної опозиції», то я з пересторогою ставлюся до перспектив цього утворення. Надто різні люди її представляють. Гадаю, не лише мене шокував партійний список об’єднаної опозиції, «зачищений» від політиків, які мислять категоріями національної держави. Окрім двох–трьох політиків, список повністю «звільнений» від національного сегменту. Це створює небезпеку створення так званої «ширки», тобто широкої коаліції між двома політичними силами — Партією регіонів та «Батьківщиною» або нового демаршу «тушок» у Партію регіонів. Утім, будемо сподіватися, що я помиляюсь.

«Плануємо взяти 10 відсотків»

— Як «Союз правих сил» долатиме 5–відсотковий бар’єр на виборах? На який результат ви взагалі розраховуєте?

— Будемо намагатися дійти до кожного виборця, хоча в теперішніх умовах це надто складно. Ми розраховуємо набрати своїх 10 відсотків голосів. Досвід є.

— Що робитимуть патріотичні сили після виборів — діятимуть у союзі чи знову розійдуться?

— Розколу не буде — це точно. Після перемоги на виборах ми зробимо все можливе, щоб сформувати патріотичну фракцію в парламенті нового скликання, яка буде монолітною, в якій не буде «тушок». І насамперед ми усунемо наслідки антиукраїнського, антинародного режиму Партії регіонів.

 

ДОСЬЄ «УМ»

Брацюнь Степан Іванович

Голова Конгресу українських націоналістів (із грудня 2010 р.)

Народився 15 лютого 1963 р. в селі Ступник Хмільницького району Вінницької області.

За фахом — лікар–терапевт. У 1986 р. закінчив Київський медінститут.

У 2008 р. закінчив Харківську юридичну академію ім. Ярослава Мудрого.

Член КУНу з 1993 р. Із 2003 р. був головою секретаріату партії.

Із 1997 р. — директор, згодом голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Соборність».

Одружений, має сина та доньку.

 

ІДЕОЛОГІЯ

Чи є в суспільстві запит на націоналістичну ідею?

— В епоху глобалізації і світової економічної кризи не тільки в Україні, а й у світі відроджуються націоналістичні ідеї. Особливо це стосується Європи. Адже держави в Європі творились як держави–нації. Відхід європейських держав у другій половині ХХ століття від основоположного принципу їхнього державотворення призвів до зменшення ролі цих держав у світовій політиці, до засилля космополітичних ідей і часткової втрати культурного обличчя. Але в останні роки бачимо, що дедалі більше європейців підтримують праві ідеї, відстоюють свою ідентичність, зокрема, на прикладі Франції. В Україні відбуваються аналогічні процеси.

Ярослав Стецько писав: «Жодна європейська проблема не може бути розв’язана інтегрально, доки вона буде розв’язуватися на половині Європи, а інша половина буде надалі об’єктом євразійського московського винищування». Стецько передбачав: «Українська Соборна Держава внесе революцію в зовнішньополітичну діяльність світу… Україна виринає як нова, великого значення сила… Україна — наріжний камінь світової політики». Лідер ОУН писав це про країну з більш ніж 50–мільйонним населенням, із винятковим геополітичним положенням, про носія ідей християнських, національних, соціальної справедливості й особистої свободи.

Наш народ повинен прокинутися й усвідомити свою роль. За даними соціологів, понад 80 відсотків українців вважають себе патріотами, а отже — націоналістами. Гадаю, після втілення в життя програми відродження українства цей відсоток зросте, і люди, не вагаючись, називатимуть себе націоналістами.

Нам є що запропонувати людям. Так, КУН у першій половині 1990–х років був першою політичною партією, яка, залучивши висококласних фахівців, розробила проект Конституції України. Положення розробленого КУНом проекту використовувалися під час підготовки Конституції України, зрештою ухваленої Верховною Радою. У її преамбулі є слова, взяті з конгресівського проекту: «Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, попередніми, нинішніми і прийдешніми поколіннями...» Їх було внесено за наполегливими пропозиціями Михайла Ратушного — одного з народних депутатів від Конгресу українських націоналістів.

Ще під час революційної боротьби ОУН–УПА народилося гасло: «Свобода народам — свобода людині». Організація чіткого антимосковського фронту, боротьба проти всіх форм духовного і фізичного змосковщення, неорадянізації не втрачає актуальності й сьогодні, в добу Путіна з його насадженням «русского мира».

Наша мета — створення національної держави шляхом плекання сучасного національного, політичного і громадянського організму. Ідеться про здатність усіх, хто живе на різних українських теренах, творити національне середовище, тобто соборність знань, духовних, інтелектуальних, світоглядних цінностей. Як наголошував Іван Франко у листі до галицької молоді, «ми мусимо навчитись почувати себе українцями — не галицькими, не буковинськими», і можна продовжити за Франком, — не донецькими, не харківськими, а українцями без регіональних кордонів.

Наша культура і мова будуть врятовані, якщо матимемо відповідну еліту в різних сферах для творення української України. Місією наших інтелектуалів є повернення суспільству його власної культури, переведення її з радянського виміру в європейський. Головне, до чого маємо прагнути, — аби кожен українець збагнув, що йому життєво необхідна саме незалежна Україна, так необхідна, що заради цього він готовий пожертвувати всім іншим. Це не просто гасла і заклики, а основа програми відродження українства, над якою працює КУН.