Наркотик, що зветься любов’ю

14.02.2009
Наркотик, що зветься любов’ю

Більш як десятиліття тому провідні вчені світу прийшли до досить цинічного висновку: любов — це хвороба, яка вражає відразу серце, тіло і голову. Навіщо вона нам? Для продовження роду? Так, але й без високого почуття неважко впоратися... Християнин, не задумуючись, відповість: любов — це дар Божий. Але якщо йдеться про жагуче почуття, що зводить із розуму, спонукає до гріха, то, погодьтеся, це — досить дивний дарунок! Згідно з науковими дослідженнями біохіміків та фізіологів, стан закоханості — це не що інше як хімічна реакція: тількино стріла Купідона досягає своєї цілі, мозок людини починає виробляти особливі хімічні сполуки.

 

Біохімічна близькість

Вивчивши біохімічний механізм кохання, вчені винесли вердикт: кохання — це залежність, котра мало чим відрізняється від пристрасті до кокаїну. Прискорене серцебиття, нерівне дихання, безпричинна посмішка... Ознаки ті ж, що і при наркотичному сп’янінні. А почуття ейфорії настільки сильне, що висловити його словами просто неможливо. Тобто коли в голові закоханого відбуваються ці складні процеси, «жертва амура» не здатна думати ні про що, крім коханої людини. Науковці визначили, що викликає такий стан божевільної закоханості природний наркотик — речовина фенілетиламін. Звідси вчені й вираховували незвичайну хімічну «формулу кохання» — С6H5CH2CH2NH3.

Та, окрім фенілетиламіну, одним із головних винуватців щастя та ейфорії закоханих людей є дофамін — біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і біль. «Мозок людини, котра закохалася, починає стрімко виробляти дофамін, — пояснює лікар лондонської клініки Модслі Джон Марсден. — Хімічний шторм, що зароджується при цьому в мозку, миттєво активізує й інші гормони: згаданий вже фенілетиламін підсилює збудження, а гормон серотонін утримує наші емоції в стані постійного підйому. Такийот вогненний коктейль надходить у нашу кров, і ми вже не владні над собою». Свої висновки науковці підкріплюють результатами аналізів крові на дофамін у кількох груп людей. Як виявилось, кров тих, у кого любовні стосунки знаходилися на початковій стадії, відрізнялася найвищим рівнем вмісту цього гормону.

Як виявилось, в Україні кохання радше практикують, аніж вивчають. Своїми досягненнями в області теоретичного кохання можуть похвалитись лише одиниці. Так, два роки тому в одному з інтерв’ю «УМ» своїми дослідженнями поділився нині вже покійний членкореспондент НАН України, заступник директора Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії Григорій Ковтун. На його думку, затуманений закоханий погляд, з точки зору сучасної біохімії, — це не що інше, як стан наркотичного сп’яніння внаслідок посиленого вироблення амфітамінів і їх впливу на нервові центри в корі головного мозку.

«При надлишку амфітамінів порушується нормальне функціонування мозку і настає сильне сп’яніння, яке називають «божевільним коханням», — розповідав Григорій Олександрович. — Закоханість також спричинює підвищення концентрації іншого типу гормональних молекул — адреналіну».

Любимо вічно чи тільки чотири роки?

Паралель із наркотичним характером впливу кохання проводить і професор Рутгерівського університету (США) Хелен Фішер. Вона також переконана, що сплески почуття закоханості «провокуються» природними стимуляторами мозку, що призводить до втрати апетиту і сну. «Хімічна буря» у закоханих, або, як це називають учені, — «тимчасове божевілля» — триває близько чотирьох років. Згодом воно може перерости у справжнє свідоме кохання, яке вчені характеризують почуттям прив’язаності, коли, окрім сексуальної привабливості, головними стають зовсім інші фактори — духовна близькість, спільні погляди і смаки, довіра.

Ще одна група науковців сьогодні стверджує протилежне — стан бурхливої закоханості можна пронести впродовж усього життя. Так, згідно з твердженнями дослідників університету Стоуні Брук у НьюЙорку, кожна десята пара зберігає кохання впродовж 20 років і довше. Учені були приємно здивовані, виявивши, що в деяких представників немолодих пар при спогляданні фотографій свого партнера чи партнерші в мозку відбуваються такі самі хімічні реакції, як і в молодят на ранніх стадіях закоханості.

Сліпа любов

Сканування мозку закоханих показало: у них абсолютно губиться здатність критично дивитися на речі, бачити хоч якісь недоліки у своїх коханих. «Коли ми закохуємося, втрачаємо здатність критикувати свого партнера, тому можна певною мірою стверджувати, що любов сліпа», — відзначає нейробіолог Мара Дірсен із барселонського Центру геномної регуляції. «Потрібно відрізняти любов від закоханості. Любов може бути зовсім різною, але, як правило, вона триваліша, і це більш стабільне відчуття, ніж закоханість, — розповідає «УМ» психолог, психотерапевт Наталія Трушина. — Під час закоханості ми зачаровуємося об’єктом, і при цьому виникає таке явище: бачимо в ньому тільки найкращі якості, не бачимо вад».

Не жартуй із вогнем

Любов — це хвороба, а отже, деякі лікарі нерідко беруться за лікування закоханих. Самогубство — найбільш трагічне серед можливих ускладнень, які завдає нерозділене кохання. За статистичними даними, Україна посідає одне з перших місць у Європі за кількістю самогубств, причому вирішують вкоротити собі віку люди віком від 14 до 29 років. Двадцять відсотків спроб суїциду — через розрив із коханими.

«Зазвичай людина переживає те, що прийнято називати депресією (в загальноприйнятому, «популярному» сенсі) — пригнічений настрій, засмученість, деяка апатія. У такому випадку важливо отримати підтримку близьких людей або ж поспілкуватися із психологом, аби усвідомити отриманий досвід та легше пережити важкий період, — розповіла «УМ» психолог, психотерапевт Наталя Трушина. — Але в людини дуже чутливої, для якої стосунки мали занадто велике значення, може виникнути справжня клінічна депресія, яка вже обов’язково потребує курсу психотерапії та консультації фахівців».

Багато людей досі схильні не вірити в те, що емоції здатні впливати на їхнє здоров’я. Але дарма: в період закоханості зіниці людини розширені, долоні помітно пітніють, а серцебиття частішає. У кров викидається величезна кількість адреналіну, який негативно впливає на організм. Доведено, що вдівці на 50% більше схильні до ризику виникнення серцево­судинних захворювань, ніж одружені чоловіки.

 

ПУТА ГІМЕНЕЯ

Українці масово одружуються на день Валентина

Сьогодні в Україні очікується справжній штурм РАЦСів. Охочих стати на шлюбний рушничок виявилось більш ніж достатньо. Як повідомили «УМ» у Центральному РАЦСі Києва, тут 14го числа планують поєднати свої долі 52 пари. «Це менше, ніж, для прикладу, в липні чи серпні, але достатньо багато як на лютий місяць», — повідомила «УМ» начальник Центрального РАЦСу м. Києва Наталія Набережна. Тут також планують прикрасити святковий зал РАЦСу сердечками та кульками. До слова, попередній весільний бум в Україні припав на 08.08.08. Тоді молодята, вірячи в те, що три вісімки принесуть їм нескінченне подружнє щастя, почали «штурмувати» відповідні установи. Вже є достатньо бажаючих подати заяви на 09.09.09, але наразі не можна — зарано.

 

А ЩО КАЖЕ ЦЕРКВА?

Церква не бачить у любові фізичного початку, а переконує: фізичне походить від духовного. «Любов — це, в першу чергу, духовне, — коментує «УМ» прессекретар Української православної церкви Київського патріархату отець Євстратій Зоря. — Любов — це жертовне почуття, спрямоване на іншу людину, коли виникає бажання блага для іншої людини без отримання якоїсь вигоди». А взагалі, за словами отця, в українському словнику бракує слів, аби поділити любов на фізичну та вищу, духовну. Наприклад, у грецькій мові для фізичного почуття відведене слово «ерос», а для духовного — «агапе».

 

ЦІКАВО

Від кохання до ненависті — один крок

Науковці довели, що межа між любов’ю і ненавистю дійсно дуже тонка. Так, коли людина переживає почуття ненависті, у її мозку вмикаються ті ж відділи, що і при відчутті абсолютної любові, повідомляє The Independent. Відмінність лише одна: коли закоханий дивиться на об’єкт пристрасті зі сліпим обожнюванням, то ненависник міркує раціонально, прикидаючи, як нашкодити недругові.

  • Янголи, що просяться до рук

    Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>

  • Неси мене, мій коню!

    «УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>

  • Анімація, монстри та віртуальний світ

    Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>

  • В Індію чи на гравюру?

    Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>

  • Чудотворець під козацькою охороною

    На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>

  • Парадний розрахунок

    Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>