Фруктові бульбашки, що вибухають. Фото газети «Время».
Диво–капсула, створена вченими Харківського державного університету харчування і торгівлі, виявилася напрочуд універсальною. З її допомогою можна, наприклад, доставити пробіотики до кишечника, оминувши згубну дію шлункового соку. А заодно перетворити звичайну сосиску на повноцінний хот–дог, «інноваційно» сховавши у ній кетчуп, майонез i гірчицю. Майбутнє в харківського ноу–хау не менш фантастичне: якщо подальші університетські дослідження пройдуть успішно, то капсула, наповнена інсуліном, може звільнити невдовзі діабетиків від щоденних болючих ін’єкцій.
Узятися десять років тому за цей проект науковців Харківського державного університету харчування і торгівлі змусила тривожна статистика. Виявляється, 75 відсотків населення планети страждає на ту чи іншу форму дисбактеріозу, але існуючі способи боротьби з цим недугом важко назвати стовідсотково ефективними. Скажімо, капсули з пробіотиком, що найчастіше призначають лікарi у таких випадках, містять винятково суху речовину, тому лікувальні властивості препаратів проявляються лише хвилин за 40 після прийому. Це досить тривалий проміжок часу для того, аби висушений наповнювач міг повністю розчинитися в організмі, тому капсула нерідко проходить «порожнім» транзитом.
Звичайно, необхідний запас біфідобактерій можна поповнити регулярним вживанням кисломолочних продуктів, але в цьому випадку лікувальний ефект може виявитися ще нижчим. Пройшовши через шлунок, що працює за принципом — «усе під бій!», ці продукти втрачають левову частку живих мікроорганізмів, і до кишечника доходять лише їхні скромні залишки. До того ж натуральний кефір важко назвати улюбленим напоєм дітвори, а йогурти, що претендують на статус його замінника, не завжди є взірцем ідеального поєднання корисних i смакових якостей. «Шукаючи вихід із цієї ситуації, ми створили стовідсотково лікарський штам, який помістили у спеціальну капсулу, — каже кандидат технічних наук, доцент університету Євген Пивоваров. — Остання неушкодженою долає шлунковий бар’єр і за якихось 15 хвилин повністю розчиняється у кишечнику. Мікроорганізми в ній не висушені, а живі, тому одразу починають працювати».
Унікальність харківського ноу–хау полягає і в тому, що транзитну капсулу з пробіотиком можна помістити у будь–який продукт. Наприклад, сік, молоко, майонез, кетчуп чи морозиво, і тоді ця звична їжа почне активно працювати на профілактику дисбактеріозу. Непомітність лікування особливо буде корисним для дітей, які часто перебирають харчами. Саме тому відкриттям харківських учених уже зацікавилася одна з провідних данських компаній, що спеціалізується на виробництві пробіотиків, а також фармацевтичні фірми США та Росії.
Іспанці, у свою чергу, знайшли для мобільної капсули інше застосування, замовивши університету нову технологію хот–дога. Ні для кого не секрет, що вуличний фастфуд важко назвати ідеальною їжею з точки зору санітарії, оскільки наповнення цього бутерброду різноманітними соусами — процес доволі копіткий. «Це не дуже добре і не зовсім чисто, — коментує технологію приготування доктор технічних наук, професор університету Павло Пивоваров. — Тому ми зараз розробляємо технологію, яка дозволить помістити до капсули кетчуп, майонез i гірчицю. Людина купить булочку з сосискою, розкусить її і отримає всі необхідні приправи. А для нашого Білоцерківського молочного комбінату ми створили капсуловані фруктові наповнювачі для кефірів i сирків. Ви навіть не уявляєте, наскільки розкішним є відчуття, коли в роті вибухає фруктова капсула. У нас, на жаль, їдять не все, що корисно. І якщо корисність збiгається з поняттям «смачно», це і є ідеальний варіант, якого варто прагнути».
В університеті також знайшли спосіб напоїти дітей одночасно й улюбленим соком, і не всіма шанованим молоком. Для цього достатньо помістити молочну капсулу у фруктовий напій, і маля отримає смачне та корисне в одній упаковці. До речі, «транспортні» оболонки виготовляють iз морських водоростей, якi дуже корисні для людини. Харків’яни першими у світі освоїли цю технологію, запатентували її і мають намір продавати іноземним виробникам. Вона служить базовою моделлю, на основі якої можна створювати найрізноманітніші «транзити». Тобто харківську капсулу «фарширують» будь–якими корисними речовинами та медичними препаратами, і вона точно доставляє їх за вказаною адресою. «Особисто моя блакитна мрія в цьому питанні, — каже Павло Пивоваров, — створити інсулін, зуміти переправити його до тонкого кишечника й прикріпити до ворсинок так, аби діабетики назавжди розпрощалися з мученицькими щоденними ін’єкціями цього препарату».
Фармацевти і виробники технологію капсулювання тільки почали освоювати, але вже тепер запевняють, що в неї велике майбутнє і чималий запас новизни. Мовляв, закладеної в цю ідею «інноваційності» вистачить на роки вперед. Оцінили харківське ноу–хау і в столиці: сучасні розробки університету недавно було удостоєно Державної премії України.
Інноваційні експерименти з їжею автоматично викликають чимало запитань iз приводу її натуральності, але тут немає однозначної відповіді. «Високо розвинене виробництво продуктів харчування сьогодні загнане в рамки надвисоких параметрів, — запевняє Павло Пивоваров. — І для того, аби зробити процес стабільним, потрібні стабільні властивості харчових продуктів. Без сучасних підходів, одним iз яких є біохімія, зробити це практично неможливо. Тому я б сказав так: багато з наших технологій — стовідсотково натуральні, але є й такі, де використовують сучасні підходи. Останні обов’язково тестують державнi органи, що контролюють поняття «безпека і нешкідливість».
Подібна інформація навряд чи комусь додасть оптимізму, але такою є гірка правда сучасного життя: «справжні», екологічно чисті продукти «без хімії» або делікатеси на кшталт натуральної рибної ікри сьогодні коштують дуже дорого, тому середньостатистичний українець може дозволити їх собі хіба що на свято. Технології ж, розроблені на основі сучасної фізики та біохімії, вирішують масу соціальних проблем, серед яких є і місія нагодувати постійно зростаючу армію землян.
Нерідко серед інноваційних харчів трапляються й довершені шедеври з натяком на респектабельність. До таких продуктів можна зарахувати, наприклад, червону ікру, створену за все тією ж технологією капсулювання у стінах згаданого університету. Науковцям вдалося помістити риб’ячий жир, вітаміни і полісахариди морських водоростей до гранульованих капсул у такій ідеальній пропорції, що отриманий продукт став максимально наближений до натурального не лише за смаком, а й харчовою цінністю. Назвати цей науково–кулінарний витвір класичною ікрою, звичайно, не можна, але те, що він натуральний, поживний і навіть корисний — немає жодного сумніву. Купувати ж його чи не купувати — особиста справа кожного. Головне, що такий вибір існує в принципі.
«Ми створюємо продукцію, що має соціально значимий характер, — каже доктор технічних наук, проректор університету Валерій Михайлов. — Водночас розробляємо саме ті методи, які дозволяють вилучити найповнiшу кількість цінних компонентів iз природної сировини й створити на їх основі натуральні добавки». Серед таких ноу–хау є, наприклад, розроблена у стінах ВНЗ технологія застосування звичайного крохмалю як природного консерванту при виготовленні кондитерських виробів. «В основі наших розробок — основні закономірності фізики, хімії, математики, — каже Валерій Михайлов. — І саме завдяки використанню цих відомих закономірностей, вдосконаленню тих чи інших властивостей сировини ми отримали нові продукти, що мають високий попит серед споживачів».
До соціально значимих науковці зараховують і створену ними технологію виробництва безбілкового хліба, що життєво необхідний хворим на фелінкетонурію. Міністерство охорони здоров’я, яке замовило університету цей проект, поставило чітку вимогу: випічка повинна мати такий самий зовнішній вигляд, властивості та якість, як і звичайна. Спосіб виготовлення специфічного хліба знайшли досить швидко, але оскільки в Україні «білкові проблеми» мають лише близько тисячі дітей, налагодити виробництво цього життєво необхідного продукту, на комбінатах практично не–можливо. Саме тому в університеті наразі розробляють технологію створення сумішей, що дозволить випікати безбілковий хліб у домашніх умовах.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
