«Не доїхала половина тих, кого ми чекали»

03.07.2012

Україна багато недоотримала у фінансовому плані через те, що такі збірні, як Німеччина, Англія, Голландія, не пройшли далі турнірною сіткою Євро–2012. Особливо це позначилося на українській готельній індустрії. І взагалі, якщо підсумовувати справи цієї галузі, то слід визнати, що багато готелів і хостелів відверто провалили єврочемпіонат.

«Німці наперед забронювали місця у нашому хостелі на фінал, але скасували замовлення вже через годину після четвергової поразки команді Італії. Ми через це втратили багато тисяч гривень», — розповідає «УМ» Ольга Сосницька, працівниця одного з хостелів у центрі Києва.

Цей ошатний, сучасний заклад розташовується дуже зручно для футбольних уболівальників — лише за кілька хвилин ходьби від НСК «Олімпійський» та фан–зони. Здавалося б, чемпіонат Європи мав би стати часом жнив і великих прибутків. Але вільні місця лишалися впродовж усього місяця. І в день фіналу незайнятими були 11 ліжок. Гостел близький до банкрутства.

Імовірно, причиною провалу стали завеликі фінансові апетити готельєрів. Скажімо, у згаданому гостелі одне ліжко–місце на день фіналу коштувало 50 євро — в кімнаті на шість осіб. Це зовсім не бю­джетний варіант ночівлі для простого вболівальника.

«Ціни з самого початку справді були підняті занадто високо, — каже Ольга Сосницька. — Якби це залежало від мене, я б робила їх нижчими. Краще горобець у руці, ніж журавель у небі».

Дівчина розповідає, що спершу хостели почали ставити захмарні ціни з умовами 100% передоплати, і було багато бронювань. А потім ринок різко обвалився. Пропозиція стала значно перевищувати попит. Багатьох клієнтів у готельників відбили «фрі румз» та інші подібні ініціативи. Відчутних збитків зазнали люксові готелі та ресторани, створені «під Євро».

Ігор М., власник 3–зіркового готелю далеко від центру Києва, визнає: «До нас не доїхала й половина туристів, яких ми сподівалися побачити під час чемпіонату. Але проблему «неявки» я бачу не в завищених цінах, а в обережному ставленні іноземців до України взагалі. Тим більше, вистачало незручностей організаційного характеру: в нас дуже великі відстані між приймаючими містами — від Львова до Донецька більше 1200 км, бракує сервісу авто напрокат тощо. Тож якщо в інші країни туристи приїздили на турніри такого рівня «всерйоз і надовго», то до нас на Євро–2012 — здебільшого тільки на один матч, на одну–дві доби. І лише шведи й голландці постійно дислокувалися у Києві та Харкові відповідно — бо їхні збірні грали в цих містах усі три матчі».

У своєму готелі Ігор підняв ціни на час Євро — до 100—120 євро за двомісний номер зі сніданком (за його словами, «це все одно нижче середніх європейських розцінок при європейській якості обслуговування») та 200 євро — на день фінального матчу. Із наповненістю номерів на фінал проблеми не було — до Києва приїхало багато заможних клієнтів. На відміну від інших днів. «Ви врахуйте, що існувало багато посередників, — каже готельєр. — На один номер іноді було по дві–три фірми, які їх перепродували. І якщо наша «чиста» ціна була 120 євро, то фірма «Гамалія» продавала цю кімнату вже за 360. Причому навіть не клієнту напряму, а ще одному посередникові».

«Україна просто не знала, чого чекати від Євро, — підсумовує Ольга Сосницька. — Якщо такий захід проходитиме в нас удруге, люди вже будуть навчені. А так — у готельєрів був стереотип: «іноземець — це купа грошей». Але ж ні. Виявилося, що футбольні фани жирувати в Україні не збиралися і були щасливі від пива по 6 грн.».

  • Віктор Леоненко: Навіть нічого не можеш — виходь на поле й бийся!

    Урочисто­святковий настрій, що панував у країні­господарці Євро­2012, дозволив уболівальникам безболісно пережити невихід із групи команди Олега Блохіна. І якщо в Росії аналогічний результат збірної призвів до кадрових змін (президент РФС Сергій Фурсенко подав у відставку), то в Україні все залишилося, як і було.

    По суті, як по ходу, так і після чемпіонату Європи «синьо­жовті» уникли серйозної критики. Водночас справжні знавці футболу прагнуть більшого. До таких максималістів можна віднести й колишнього гравця київського «Динамо» та збірної України Віктора Леоненка. >>

  • Життя після Євро

    Оцінюючи результати Євро–2012, треба відділяти футбол від політики й розрізняти країну (народ) і державу (владу). Країна чемпіонат виграла. Влада — ні.

    Чемпіонат, що з такими проблемами готувався, але успішно відбувся, засвідчив: Україна та українці — частина європейської спільноти, а не якесь «дике поле». На час Євро, зокрема в день фіналу, Київ став столицею континенту. І досить симпатичною столицею. >>

  • І навіть п’ять принців!

    У неділю до Києва, де відбувався фінал Євро, прибуло 160 чартерних авіарейсів із понад 50 країн світу. На НСК «Олімпійський» аншлагу не було — вільними лишалися більше 6 тисяч крісел. Зате ложі для VIP–гостей заповнилися під саму зав’язку. >>

  • Футбол без терору

    Вітчизняна спецслужба підбиває власні підсумки одразу після завершення Євро–2012 в Україні. «За висновками Антитерористичного центру СБУ, рівень терористичної загрози в Україні під час проведення фіналу Євро–2012 не змінився і був визначений, як низький, — повідомив учора керівник АТЦ, перший заступник голови СБУ Петро Шатковський. — Антитерористична система України спрацювала ефективно». >>

  • Прорив дружньої України

    У Києві чиновники не змогли «розрулити» питання туризму самотужки. Пиво, сцену, екрани та стюардів організували, а от щоб забезпечити закордонним гостям дозвілля й показати місто — то тут не обійшлося без підтримки приватників та громадських активістів. Організація «Інтересний Київ», яка вже кілька років організовує екскурсії містом, взялася за облаштування в столиці Туристичного інформаційного центру, залучивши до своєї роботи небайдужих та ініціативних людей з усієї України.

    «Півтора року тому поруч зі станцією метро «Хрещатик» ми облаштували Туристичний інформаційний центр, він якраз біля фан–зони, — розповідає директор «Інтересного Києва» Арсеній Фінберг. — Це була робота великої команди небайдужих людей».

    За його словами, кілька компаній та громадських ініціатив — ­«Оупен–Київ», «Френдлі Юкрейн», «Інтересний Київ» та структура фан–посольств УЄФА — об’єдналися, аби довести, що Україна та українці — це не расисти, живодери та жертви режиму, а передовсім гостинні, щирі люди з багатою історією та культурою. Спільними зусиллями було частково вирішено питання проведення екскурсій для туристів. Такі тури щодня безплатно проводять у центрі міста для двох груп по 20–30 людей. Крім цього, великою популярністю користувалися оглядова екскурсія на двоповерховому туристичному автобусі та екскурсії на теплоходах від Річкового порту. Взялися і за розв’язання проблеми проживання гостей Євро–2012 — ініціатива «Френдлі Юкрейн» забезпечила безплатне поселення фанів у домівки українців.

    Підбиваючи підсумки Євро у своїй царині, організатори Тури­стичного інфоцентру та активісти, що допомагають закордонним уболівальникам, розповіли про екскурсійні пріоритети «футбольних» гостей Києва та нашу перемогу в інформаційній війні. >>