Війна музеям

06.11.2010
Війна музеям

Поки в Будинку письменника відбувалося засідання Комітету, музейники влаштували на Банковій імпровізований мітинг. (Фото Івана ЛЮБИША-КІРДЕЯ.)

«Уявіть собі блоки великих коробок і туристів, що приїхали в Україну на «Євро­2012», яким проводять екскурсію: «У цій коробці — Національний музей українського народного мистецтва, у цій — Музей книги, а там — Музей театрального мистецтва», — на розширеному засіданні Комітету ВР з питань культури й духовності, його голова, письменник Володимир Яворівський гіперболізує уявну ситуацію. На порядку денному — обговорення першого засіданні робочої групи, що займається виселенням із території Національного КиєвоПечерського заповідника об’єктів, не пов’язаних iз його діяльністю, куди потрапили й три комунальні музеї (попередні статті в «УМ» на цю тему — за 02.10.2010 й 13.10.2010).

Уряд і Президент виявилися глухими до звернень громадськості не чіпати музеї, й чиновницька машина й далi штампує документи, які наближають час «Ч». Так, згідно з протоколом засідання від 2 листопада 2010 року, Музей театрального, музичного й кіномистецтва України пропонують переселити в «Мистецький арсенал», на кіностудію Довженка чи в Будинок кіно. Музей декоративного мистецтва — в «Мистецький арсенал», а Музей книги — включити до складу заповідника. Потенційні приймаючі сторони стали в позу. «Я тільки зараз дізнався про такий стан справ. Але це ж дер­жавний музей», — голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач дивується недбальству чиновників. Генеральний директор «Мистецького арсеналу» Наталя Заболотна не хоче ділити розкішне приміщення з будьким іншим. А директор Музею книги Валентина Бочковська просить не зливати їх із заповідником. У переліку об’єктів до виселення є також і не музейні організації: Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, ВАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Державна агенція промоції культури України, Український центр культурних досліджень, Київська організація Національної спілки художників України. Робоча група також не може знайти, куди їх приткнути.

Тепер це завдання перекладають на Фонд держмайна та Головне управління комунальної власності в Києві (хоча раніше київська влада запевняла, що відповідних приміщень у міста немає), а самим переселенцям пропонують за два тижні підготувати кошторис і графік переселення. Усі пропозиції будуть розглядати на наступному засіданні, запланованому на період із 15 по 20 листопада.

Причетні до музейної справи стверджують, що виселити музеї за два тижні чи два місяці просто неможливо, така процедура займає щонайменше два роки. У прискоренні подій звинувачують намісника КиєвоПечерської лаври Павла (Лебедя), який хоче якнайшвидше отримати колишні монастирські приміщення від лояльного до УПЦ МП Президента України Віктора Януковича. «Я відстоюю те, щоб Музей книги і друкарства назавжди залишився в Лаврі. Якщо потрібно виселити такі, як театральне училище, інші установи, які не мають нічого спільного ні з церквою, ні з музейною діяльністю, то це інша справа... У храмах повинні бути богослужіння. Храми не створені для музеїв та інших установ», — заявив він у жовтні в ефірі Київської державної регіональної телерадіокомпанії. Пізніше представники церкви почали робити заяви, що в заповіднику мають лишитися музеї тільки релігійного спрямування.

В екс­гендиректора заповідника Сергія Кролевця інша версія. Він підозрює, що під цей шумок із музеями просто відбувається перерозподіл нерухомості, а це 15 тисяч метрів квадратних, збудованих монастирем за останні роки: «Ми знаємо, що Київрада прийняла рішення про передачу майнового комплексу — заповідника — у державну власність. Кабмін своїм рішенням прийняв комплекс. А що саме було передано? Чи були передані разом із тим відсутні фізично, але зафіксовані документально об’єкти: це знесені, а потім наново збудовані й перебудовані будівлі, яких близько 40?».

У результаті засідання парламентський Комітет постановив «оперативно провести проект постанови ВР про накладення мораторію на виселення музеїв». Хоча юридична норма, що забороняє такі дії, в українському законодавстві вже існує — це Закон «Про музеї та музейну справу», де йдеться, що «приміщення музеїв, які є у державній чи комунальній власності, ... може бути вилучено лише за умови надання іншого рівноцінного приміщення». Проблема в тому, що на кожен закон в Україні є ще кілька законів, і виплутатися з юридичних нетрів може тільки той, хто має реальну владу. На даний момент це уряд Азарова і КиєвоПечерський монастир. «Вирішили накласти мораторій. На що? На яке рішення? — запитує Сергій Кролевець. — Там є низка рішень органів виконавчої місцевої й загальнодержавної влади, є протоколи нарад, які діють, доручення, напрацьовані під час нарад, й роздані виконавцями на доопрацювання. Тому треба хоча б скласти реєстр, що саме підлягає зупиненню».

 

ПРЯМА МОВА

Нижче подаємо репліки учасників засідання Комітету ВР з питань культури й духовності, які красномовно говорять, хто на якій позиції стоїть:

Марина Громова,
генеральний директор Національного КиєвоПечерського історико­культурного заповідника:

— Я хочу сказати, що сьогодні всі музеї працюють, експозиції на місці. І поки їм не нададуть рівноцінні приміщення, музеї будуть працювати в Лаврі. Але ви кажете, що у Музею побуту великі фонди. А наші фонди — 70 тисяч експонатів. У нас немає приміщень, щоб їх виставити, у нас немає музею КиєвоПечерської лаври. Ми пропонували Музею книги увійти до нашого складу — у Лаврі завжди була друкарня, й історичну бібліотеку були готові взяти до складу заповідника. Я також вважаю, що Музей театру й кіномистецтва має бути у профільній установі. А що стосується 19го корпусу — Товариства охорони пам’яток, то тут узагалі жах! Товариство займає 400 квадратних метрів, усе решту здають в оренду.

Наталія Заболотна,
генеральний директор комплексу «Мистецький арсенал»:

— Що стосується «Мистецького арсеналу», то жодної копійки на будівництво за останні два роки ми ще не отримали. Першу чергу будівництва, якщо на неї виділять кошти, завершать до кінця наступного року: це буде двоповерховий музей в атріумі, 53 тисячі квадратних метрів. Наразі говорити про те, що, незважаючи на котлован, на незалагоджені фонди, ми можемо зробити рай на окремому поверсі «Арсенала» — неможливо.

В одному музеї не може бути кілька директорів: це будуть поділені поверхи, амбарні замки й неконтрольована ситуація. «Мистецький арсенал» — унікальний музей, який будують не під імперську колекцію як Лувр, а як мобільний цікавий музей, де постійно змінюватимуться колекції, й люди приходитимуть туди щодва­щотри місяці. А говорити про те, що ми зробимо статичну експозицію, вбухаємо туди сотні мільйонів гривень і зробимо такий собі краєзнавчий музей… Я народилася в Черкасах і двічі була в краєзнавчому музеї — вдруге я там нічого нового не побачила.

Олександр Бригинець,
голова постійної Комісії Київради з питань культури і туризму:

— Я би сказав, що Кабінет Міністрів перевищив свої повноваження і прийняв рішення, яке не відповідає законним нормам. Скасувати рішення Київради (від 15.07.2010 про передачу музеїв у державну власність після розміщення їх на площах, що належать до державної власності. —Ред.) не може ні Кабмін, ні Президент. Тому говорити про переселення цих музеїв до прийняття рішення Київради як мінімум некоректно.

Адріана Вялець,
директор Національного музею українського народно­ декоративного мистецтва:

— Ще у червні я була переконана, що нас не можуть виселити. Сьогодні реалії такі, що у двотижневий термін ми повинні надати пропозиції, куди виселятися, скільки нам потрібно грошей на це і т.д. Заради чого це все робиться? Незрозуміло. Зараз у нас реально йде війна між музеями, йде протистояння і з церквою зокрема. Національний музей українського народно­декоративного мистецтва зберігає державну частину музейного фонду, яка є частиною культурної спадщини нашого народу. Це загальнонаціональна проблема.

Михайло Кулиняк,
міністр культури й туризму України:

— Хочу підтвердити, що до того часу, поки ми не знайдемо компромісний і прийнятний для всіх сторін варіант, ніяких виселень не буде. Якщо написано (у протоколі засідання робочої групи. — Ред.) подати у двотижневий термін пропозиції, це не значить, що після цього ніяких пропозицій не буде. Хоча кажуть, що я слабкий, думаю, у мене вистачить сили (захистити музеї. — Ред.).