На прохання друзів і шанувальників гурту «Тартак» Сашко Положинський вирішив видати всі радіоверсії своїх пісень та різних міксів, що записувалися за останні кілька років — назбиралося 20 штук. Згідно з календарною модою, новий альбом презентували 20 жовтня. Тобто 20.10 о 20.10 Положинський стояв за діджейським пультом, з двома ноутбуками і разом із шаленою публікою рахував, неначе на Новий рік, 20, 19, 18…1. І почалося.
Перший ремікс — на пісню «Кожнетіло» — новоспечений діджей готував навмисно для події. Це єдина пісня, заради якої збиралася група «Тартак» і записувала оновлену версію. Усі інші треки з альбому робили «сторонні» музиканти. Серед них є дві спільні роботи «Тартака» з Андрієм Підлужним — акустична версія пісні «Лицарський хрест» та мікс композиції «Не кажучи нікому», а також різдвяна пісня «А в нашого пана», «Ти дуже гарна», «Атомна бомба», «Я не знаю» та інші популярні пісні «Тартака».
На дискотеці Сашко мав плей–лист на 16 годин різноманітної музики — не тільки своєї, але в ролі діджея витримав лише три години. Каже, що не логічно було б грати наживо концерт на презентації альбому «Назбиралося на 2010», адже це ремікси, тому «крутив» все, що йому подобається і під що з охотою б «відривався» з друзями у клубі. «Останній раз я навіть під Бейонсе танцював, тому що дiджей був крутий. Головне, щоб людина, яка запускає музику, уявляла, як під неї можна танцювати», — розповідає Положинський.
Сашко не претендує на звання дiджея. «Я не міксую пісні. Я просто автор музичної компіляції», — розводить руками музикант. Проте роль дiджея для нього добре знайома. «У 90–ті у Будинку офіцерів мій товариш крутив дискотеки на касетних магнітофонах. Називалися «Диво». Я періодично його підміняв. Пробував крутити в інституті. Коли в Луцьку почали відкривати клуби, в якийсь момент я був найкрутішим диск–жокеєм у рідному місті. Маю сказати, що сьогодні згадую юність», — усміхається Положик. Коли ТНМК презентував альбом кавер–версій, Сашко на пару з Фоззі теж влаштував дискотеку і назвав її «Погані дiджеї». Однак дiджей із Положинського вийшов не такий поганий, як він себе називає. Соліст гурту «Тартак» не дав нікому занудьгувати. Він, не втомлюючись ні на хвилину, весь час танцював, задавав ритм. От тільки шкода, за стійкою на сцені його рухів було майже не видно.
Як з’ясувалося, Положинський із ранньої юності любив витанцьовувати у клубах. Перед дискотекою він розповів, що був єдиним у Луцьку хлопцем, якого не били по пиці за те, що він гарно танцює. «Думали, що я хворий на голову. Я ставав один, окремо від гурту, приходив без банди. Це не вкладалося в голові тих людей, які потенційно хотіли мені начистити пику», — зізнається Сашко.
Останнім часом у Положинського дедалі більше сайд–проектів: то він придумав сольний проект «СП», то за ремікси взявся. Каже, що група на нього зла не тримає, внутрішніх напружень щодо його «скакань у гречку» теж не буває. «Завтра я їду крутити музику в Ужгород, потім спільно з «Тартаком» маю концерти у Львові і Чорткові. Нам немає чого сваритися. Я такий Карабас–Барабас, який залишає останнє слово за собою. Всі це приймають».