Мазепа і Мазепинці

21.03.2009
Мазепа і Мазепинці

З нагоди 370-річчя від народження гетьмана Мазепи село на Білоцерківщині стало місцем паломництва державних мужів. (Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.)

«Велика історія маленького села», — сказав Президент Віктор Ющенко перед пам’ятником Івану Мазепі в селі Мазепинці. Саме тут, у невеличкому селі Білоцерківського району на Київщині 370 років тому народився майбутній гетьман. А після поразки його виступу проти московського ярма і царя Петра І, за давніми переказами самого села, сюди привели декілька десятків козаків, закутих у кайдани, і московська кавалерія показово розтоптала їх копитами своїх коней. Сьогодні на тому місці — розоране поле і курган неподалік, насипаний в пам’ять про ту страшну розправу.

Попри «старання» російського царського і радянського режимів, у Мазепинцях пам’ятають свою історію. Після відновлення незалежності, у 1994 році тут постав перший в Україні пам’ятник гетьману Іванові Мазепі. А в 2007 році тут відновили козацьку церкву святого Миколая Чудотворця, яку освятив предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Минулого року під час урочистостей із нагоди дня народження гетьмана Мазепи Віктор Ющенко подарував храму ікону «Вхід Ісуса Христа до Єрусалима». Церкву саме відновили, адже Мазепинці — родове село роду Мазеп. Ще 1544 року король Речі Посполитої Сигізмунд І надав цю землю у володіння Миколі Мазепі — дідові гетьмана Івана Мазепи. «Враховуючи службу і шляхетне походження землянина нашого, даруємо йому землі пусті, людьми не заселені, які лежать біля річки Кам’яниці», — писалося в королівському указі. Онука Миколи Мазепи Івана чекало блискуче майбутнє, освіта, кар’єра, видатна військова і культурна діяльність і лише одне прирекло його — європейський вибір і повстання проти поневолення України. За це московський цар нарік його зрадником, а Московська церква наклала на нього анафему, аби навіть душа гетьмана, який помер на чужині, не знайшла спокою. «Не одне століття ім’я Мазепи стирали з пам’яті народної... Імперія робила це з однією метою — знищити саму ідею незалежності України, перетворити її на підвладну територію без минулого і майбутнього. Але ми не піддалися, ми вистояли, ми перемогли, — наголосив Президент Віктор Ющенко. — Іван Мазепа — не зрадник. Іван Мазепа — захисник рідної землі. Він повстав задля України і рідної землі. Час остаточно розвіяти облудні міфи про начебто зраду Івана Мазепи».

Учора в церкві Миколая Чудотворця у Мазепинцях патріарх Філарет відслужив молебень за упокій душі Івана Мазепи, у літургії взяли участь Президент, голова Київської обласної держадміністрації Віра Ульянченко, міністр культури і туризму Василь Вовкун, міністр оборони Юрій Єхануров, міністр охорони здоров’я Василь Князевич, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко, народні депутати Оксана Білозір, Лілія Григорович, Павло Жебрівський, Петро Ющенко, Зиновій Шкутяк, Григорій Омельченко. Потім усі разом поклали квіти до пам’ятника Івану Мазепі. На невеличкому неасфальтованому сільському «майдані» зібралося понад тисяча мешканців села, земляків гетьмана з Київщини, представників козацьких організацій. Почесною вартою біля пам’ятника стояли 13—15–річні військові ліцеїсти.

 

ДО РЕЧІ

Опівдні в Києві, на місці Свято–Миколаївського військового собору (тепер це площа Слави) за участю Президента відкрили пам’ятний камінь. Цей собор був збудований коштом Івана Мазепи у 1696 році, а в 1934 році його висадили в повітря комуністи. У 1821 році храм був переданий у розпорядження військового відомства. За свідченнями сучасників, храм Святого Миколая був кам’яним, одноповерховим, побудованим в архітектурних формах українського (мазепинського) бароко. Усередині не було живопису та мозаїк, однак був дуже гарний семиярусний іконостас, вирізьблений із дерева й позолочений.

Увечері глава держави відвідав «Мазепинський вечір» у Національній опері.

  • Феномен Вольвачівни

    Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>

  • Хата-мрія Тараса

    Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>

  • Рідна мова визволить: Євген Чикаленко 5 років добивався дозволу царської цензури на видання українських книжок

    Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>

  • Голуба кров

    Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>

  • Реставратор нації

    Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>

  • Мить Слави

    Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>