Вічна тема є водночас і дуже важкою для кіноосмислення, тому за всю історію сінематографа не так і багато режисерів наважувалися звернутися до неї.
Авторами першої стрічки, як зазначає у «Столичних новостях» Сашко Долівець, були француз Леар і священик брат Базиль, які у 1897 році створили фільм для благочинного показу в притулках для знедолених. Пізніше стрічка захопила значно ширшу публіку і мала величезний ефект. Вона теж називалася «Страсті Христові». Наступного року за постановку взялися американці — 20 сцен із життя Христа були показані в Нью-Йорку і супроводжувалися грою «живого» оркестру. Наступником був француз Фердинанд Зекка, який поставив ілюстративний фільм з 18 євангельських сцен — «Життя Ісуса Христа».
Особливо «затребуваною» виявилася релігія під час світових воєн. Так, у часи Першої світової було відзнято три стрічки: «Христос» (1915) італійцем Антаморо на замовлення Ватикану, «Цивілізація» (1916) Томасом Інсом, «Нетерпимість» (1917) американцем Гріффітом.
Першим професійним суперфільмом на християнську тематику фахівці вважають голлівудську кінокартину «Цар царів» (1927) Сесіля де Мілля. «Цар царів» справив таке враження, що майже через 40 років — у 1961-му — Ніколас Рей зробив ремікс цього фільму.
Пазоліні у 1965 році, відзначає Долівець, поклав початок художнім експериментам у царині кінооповідей про Христа фільмом «Євангеліє вiд Матфея».
У новітні часи з'явилася рок-опера «Ісус Христос суперстар», яка давала новий, бунтарський, погляд на вічний сюжет через призму нової молодіжної культури. А в 1973 році її екранізував Норман Джуїсон, що викликало обурення в католицькому середовищі. Так само неоднозначно ці ж кола сприйняли нині вже класичну стрічку Мартіна Скорсезе «Остання спокуса Христа» (1988), зняту за романом Касандзакіса. У ній в останніх кадрах розіп'ятий Ісус вигукнув: «Господи, навіщо ж ти залишив мене?».
Досі вважається однією з найкращих робіт, які базуються на канонічних католицьких джерелах, стрічка Дзеффіреллі «Ісус з Назарета» (1976).
Крім того, світ знає й кілька відверто богохульських кіноверсій про життя і воскресіння Христа, зокрема створену в 1991 році гомосексуальну поему Дерека Джармена «Сад».
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
