І Рубенс у Золочівському палаці

У неділю офіційно відкрили відреставровану перлину замкової Галичини — Золочівський замок. Крапку у «великому ремонті» поставило відкриття Великого палацу, де роботи тривали понад два десятиліття. Двигуном палацового відродження став головний музейник Львівщини, Герой України Борис Возницький, а от гроші на реставрацію пішли з приватних джерел — рятувати замок власним коштом узявся головний «базарник» Галичини, власник найпотужнішого у Львові ринку «Південний» — нардеп–регіонал Петро Писарчук. За словами Бориса Возницького, він до кінця не міг повірити, що замок таки вдасться відкрити: «Сюди ніхто не хотів іти працювати, але крок за кроком ми його відновили. Допомагала спочатку українська діаспора з Канади. Пізніше я звернувся до Петра Писарчука, і за його сприяння були зроблені основні роботи». Заслуги приватних реставраторів перед «економною» українською державою визнав навіть «губернатор» Львівщини Микола Кміть, зазначивши, що відтепер у замку можна буде проводити державні прийняття високих гостей.

Один із найунікальніших палаців Галичини був зведений у 1634 році. Замок постав у добу «нової» оборонної архітектури, розрахованої на захист від артилерійського вогню. Тож ззовні нагадував радше сувору фортецю, позбавлену естетичного надміру та архітектурних прибамбасів, — наголос будівничі робили на внутрішній оздобі. Згодом замок став королів­ською резиденцією, а його перлиною є так званий Китайський палац. Аналогічних за рівнем «крутизни» палаців у Європі лише два: у Санкт–Петербурзі та німецькому Сан–Сусі. Крім відновленої галицької «китайщини», повністю відремонтували і так званий Великий палац: з автентично відтвореними панськими покоями й великою тронною залою, у якій розмістили 22 герби європейських держав та портрети їхніх вінценосних володарів. Завдяки старанням львівських музейників його прикрашають і збережені полотна Рубенса, старовинні меблі, зброя, рідкісні карти й навіть світильники з кісток іхтіозавра.

Окрім суто «антикварної складової», включно з королівською скарбницею, де виставлено версію корони Данила Галицького, у відродженому замку знайшлося місце навіть для... історії тюрми, котра функціонувала тут упродовж 1872—1944 років. Замкова тюрма «сумлінно» виконувала обов’язки для австрійської, польської німецької та радянської влади.

Тепер, після відкриття Золочівського палацу, на черзі «запуск» замку в Підгірцях. За словами «хрещеного батька» врятованих шедеврів Бориса Возницького, це найскладніший об’єкт. «Спочатку моїм найулюбленішим замком був Олеський, тепер Золочівський, а наступним стане Підгорецький, — каже він. — Там уже почалися відновлювальні роботи, котрі, крім будівельників, ведуть скаути–волонтери, які приїхали навіть із півдня України.