Гендерна рівність в Україні: виклики та можливості під час війни та після

Війна стала важким випробуванням для українського суспільства зокрема для жінок, роль яких зазнала значних змін у цей період. Відповідно до нових реалій, жінки стали важливою частиною як військового, так і цивільного життя. Виконуючи традиційні функції, вони посіли ключові позиції в економіці та соціальній сфері. Проте попри прогресивні тенденції у певних сферах, гендерна нерівність залишається проблемою, яка вимагає комплексного підходу для її вирішення. Як війна змінила роль жінок в українському суспільстві та які кроки держава повинна зробити для забезпечення гендерної рівності після перемоги. Про це ми поговорили з заступницею директора, завідувачкою Центру правових проблем гендерної політики Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Наталею Оніщенко.

Як війна вплинула на роль жінок в українському суспільстві?

Війна тотально змінила соціальну роль жінок в Україні. Вони не лише долучились до забезпечення надійного тилу, а й беруть активну участь у військовому житті. Жінки заміщують чоловіків не лише на складних, часом небезпечних посадах, поєднуючи в той же час обов’язки в родинах. Це серйозне випробування створює додаткові труднощі, які не завжди визнаються суспільством. Проте саме в цей складний період для країни жінки продемонстрували, як можуть адаптуватись під нові реалії життя, йти на зустріч викликам.

Які найскладніші виклики постають перед українським жінками в умовах війни?

Основним викликом є необхідність поєднання двох ролей: соціальної активності, допопомога армії і фронту, волонтерство, військова служба і традиційних обов'язків у родині. Війна значно ускладнила ситуацію, коли жінки змушені не лише працювати, допомагати армії, а також опікуватися сім'єю в умовах постійної побутової невизначеності, щодениих кризових ситуацій. Багато жінок через це змушені жертвувати кар'єрою і можливостями для самореалізації. Через це у жінки формується внутрішній конфлікт, а також ставить під питання подальший розвиток гендерної рівності в країні.

Як ці зміни відображаються на загальних тендціях гендерної рівності в Україні?

Зміни, безумовно, є, але вони неоднозначні. Зокрема у галузі економіки та соціальної активності, ми спостерігаємо зростання ролі жінок, що є позитивним сигналом. Однак існують й негативні аспекти. Війна спричинила погіршення гендерної рівності у таких сферах, як освіта та кар'єрний розвиток. Багато жінок змушені відмовлятися від професійної діяльності через необхідність виживання забезпечення сім’ї в умовах війни. Це створює значні бар'єри на шляху до забезпечення рівних можливостей жінок.

Як науковці та освітяни можуть сприяти покращенню формуванню політики гендерної рівності в умовах війни?

Науковці та освітяни мають вирішальну роль у розробці політики гендерного балансу Вони повинні не лише проводити дослідження, а й надавати рекомендації щодо забезпечення інклюзивного підходу. Також важливо, щоб наукові роботи і аналітика стали основою для реальних змін у законодавстві та практиці. Ми, науковці працюємо зараз в тісній співпраці з урядом та громадським сектором, забезпечуючи підгрунтя, аби гендерні питання були враховані на всіх етапах відновлення країни після війни. Також уряду та парламенту варто більше покладатися на експертні позиції науковців в процесі формування гендерної політики з врахуванням потреби у її позитивному впливі на майбутнє українського народу.

На вашу думку, які пріоритети слід визначити після війни для забезпечення гендерної інклюзії?

Після війни Україні потрібно зосередити зусилля на створенні справжньої гендерної інклюзії, де кожен громадянин, незалежно від статі, матиме рівні можливості для розвитку. Важливим кроком буде створення умов для професійної реалізації жінок, зокрема тих, хто пережив важкі втрати чи поставив на паузу кар'єру через війну. Гендерна рівність повинна стати основою післявоєнної відбудови, і це має бути не лише формально, але й практично реалізовано завдяки підтримці жінок на всіх етапах відновлення.

Яку роль у забезпеченні гендерної рівності має відігравати громадянське суспільство?

Громадянське суспільство має бути активним партнером держави в забезпеченні гендерної рівності. Воно повинно не тільки проводити моніторинг гендерної ситуації, а й активно працювати над популяризацією гендерної політики, формувати публічні кампанії, спрямовані на подолання стереотипів. Крім того, громадські організації можуть бути важливими посередниками між державою та суспільством, сприяючи впровадженню ефективних рішень на практиці.

Як зробити так, щоб після війни Україна стала взірцем гендерної рівності для інших європейських країн?

Для цього необхідно створити інклюзивну модель, яка охоплюватиме всі сфери життя: від освіти до кар'єрного розвитку. Важливо, щоб на законодавчому рівні були впроваджені реформи, які забезпечать рівні можливості для жінок і чоловіків. Це потребує активної роботи з міжнародними партнерами для інтеграції європейських стандартів гендерної рівності. Тільки таким чином Україна може стати прикладом для інших країн, що прагнуть досягти рівності в суспільстві.

Валентина БІЛАН