День пам'яті Григорія Верьовки – 57 років тому не стало видатного хорового диригента

15:24, 21.10.2021
День пам'яті Григорія Верьовки – 57 років тому не стало видатного хорового диригента

Великий українець - ГригоріяйВерьовка. (Фотомонтаж: na-skryzhalyah.blogspot.com)

Сьогодні, 21 жовтня день пам'яті Григорія Верьовки - видатного композитора, хорового диригента, педагога, фольклориста, засновника і першого керівника всесвітньо відомого Національного заслуженого академічного українського народного хору, названого його іменем (1895-1964). 

 

Як інформує УМ, про це 21 жовтня нагадав Почесний Консул Держави Ізраїль у Західному регіоні Олег Вишняков у Фейсбуці.

 

Григорій Верьовка в історії української музичної культури ХХ ст. постать унікальна, він все своє життя свято вірив, що "...народна пісня володіє величезною художньо-вражаючою силою. Безперечно, тому її любить народ і її треба пропагувати дедалі ширше й досконаліше..."

 

Хоровий диригент і композитор, педагог і музично-громадський діяч, видатний знавець та інтерпретатор української народної пісні Григорій Верьовка своєю титанічною працею зробив величезний вклад у становлення і розвиток української музики та музичної культури.

 

Григорій Верьовка народився в 1895 р. в містечку Березна на Чернігівщині шостою дитиною з 12-ти дітей в родині.Його батько Гурій був регентом церковного хорі і виховав дітей в любові до музики. Помітивши у сина неабиякі музичні здібності і добрий голос, батьки віддають його до архієрейського хору в Чернігові. Вже в той час він самотужки навчився грати на скрипці, яку, як згадував сам композитор, він виміняв у шкільного товариша за ковзани.

 

Навчаючись у Чернігівській духовній семінарії, Григорій Верьовка остаточно вирішив присвятити себе музиці. Закінчив київський Музично-драматичний інститут імені М.Лисенка. З 1919 р. працював як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музичних навчальних закладах Києва.

 

Вів активну диригентську та педагогічну діяльність, керував українською національною філармонією. пізніше викладав у Київській консерваторії.

 

Минали роки. Помислами юнака все більше оволодіває музичне мистецтво, з музикою пов'язуються і його плани на майбутнє. Тож Григорій переїжджає до Києва і вступає до щойно відкритого Музично-драматичного інституту ім. Лисенка в клас композиції відомого музиканта-теоретика Б.Л. Яворського. Ще студентом він бере активну участь у роботі Народної консерваторії, згодом працює з самодіяльними хоровими колективами в різних установах міста.

 

Протягом багатьох років педагогічної праці (Київський музично-драматичний інститут ім. Лисенка, Перший київський музичний технікум, Українська республіканська філармонія, Київська державна консерваторія) Григорій Верьовка виховав багато висококваліфікованих фахівців хорової справи.

 

Репертуар хору був надзвичайно різноманітний. Це й пісні на слова українських поетів, наприклад, Тараса Шевченка: "Думи мої", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Заповіт" або Павла Тичини: "Люба сестронько, милий братику, попрацюємо на Хрещатику", грузинська пісня "Мчит Арагви вдаль", угорська "Піє півень спозаранку" (переклад Тичини), народна пісня "Ой ти чуєш, Дніпре" (запис М.Гайдая), "Дума про Україну" (слова та мелодія В.Перепелюка), безліч популярних українських народних пісень... Завдяки своєрідному звуковому почерку хор упізнавали лише за однією проспіваною фразою.

 

Він – автор багатьох хорів, пісень, обробок народних пісень, інструментальних композицій тощо.Помер видатний Майстер раптово 21 жовтня 1964 року. Після його смерті хором керувала два роки його дружина – Елеонора Скрипчинська (разом з балетмейстерами В.Вронським, та диригентом оркестру Я.Орловим і художником А.Петрицьким). Упродовж багатьох років хором незмінно й плідно керував Анатолій Авдієвський, випускник Одеської консерваторії, продовжуючи традиції Григорія Верьовки.

 

Як повідомляла УМ, у Москві 20 жовтня 1930-го був розстріляний легендарний повстанський отаман і генерал-хорунжий Армії УНР Юрій Тютюнник.