У Києві навчалися у Школі оперного диригування

10:36, 15.07.2021
У Києві навчалися у  Школі оперного диригування

Ідея проведення диригентської школи належить Віктору Плоскіні (попереду крайній праворуч). Фото надане організаторами.

Уже після офіційного закриття сезону оркестр та вокалісти Київської опери (на Подолі) знов поринули в роботу. Все тому, що  відбувалася Школа оперного диригування Національної спілки театральних діячів, а куратором її був головний диригент Київської опери Віктор Плоскіна.

 

Спілка театральних діячів, перезавантажена і оновлена після обрання головою Богдана Струтинського, зараз є тією інституцією, що організовує чи не найбільшу кількість освітніх заходів у театральній галузі. Майже за 5 років школи, семінари та ворк-шопи від НСТДУ відвідало більше тисячі осіб. Це актори, режисери, художники, менеджери, а ось тепер і диригенти.

 

Ідея проведення диригентської школи належить Віктору Плоскіні, який у 2007-2019 років був головним диригентом Національного академічного Великого театру опери і балету Республіки Білорусь, а з 2019-го він – головний диригент Київської опери.

 

Маестро з багатим досвідом постановки оперних творів вважає, що диригентам-початківцям необхідно допомагати, адже робота в класах консерваторій і театральна практика – це абсолютно різні речі. «Диригент – це людина, котра першою входить в оркестрову яму і остання йде на поклон, - констатує Віктор Плоскіна. - Опера базується на музичній платформі, яка є її основою, а Маестро – своєрідним капітаном, котрий веде музичний корабель через рифи і перепони. Диригент є і тією людиною, від якої залежить успіх уже поставленої вистави. Тому підготовка оперного диригента потребує, крім базових музичних навичок, тісної взаємодії з режисером, художником і постановочною частиною в театрі. Як правило, цьому ніде не вчать, тому молоді диригенти опановують усі ці премудрості вже на виробництві».

 

Чому саме оперне диригування було обране темою для майстер-класу? Тому що, за словами Віктора Плоскіни, на відміну від симфонічного оперне диригування розвивається не так добре, як хотілося б. Тож протягом трьох днів диригенти з Києва, Харкова, Львова та Хмельницького проходили майстер-класи з диригування оперних арій, дуетів та ансамблів під рояль та оркестр.

 

А закінчилося навчання великим концертом, де під диригуванням учасників школи прозвучали уривки з «Травіати», «Богеми», «Сільської честі», «Ромео і Джульєтти».

 

Віктор Плоскіна розгледів як потенціал молодих диригентів, їхнє бажання розвиватися і досягти успіху в професії, так і певні проблеми, які намагався допомогти подолати.

 

Для Романа Багрія, учасника Школи з Львівської національної опери, вирішальним фактором податися на участь у школі було знайомство зі стилем роботи Віктора Плоскіни (в Львівській опері він диригував як запрошений диригент оперу «Турандот»): «Під час майстер-класів найбільше вразило, як Маестро працює саме над психологічною складовою: ставлення до оркестру, вокалістів, подачі себе як оперного диригента».

 

А в куратора школи перед початком концерту була тільки одна настанова – бути собою: «Ми маємо справу з молодістю, а значить – з коханням, з позитивною глибинною енергією».

 

У рамках проєкту також був організований круглий стіл «Роль диригента в оперній постановці», до розмови були запрошені як професіонали, так і початківці. Своїм баченням на професію диригента, секретами професії ділилися: диригент Дмитро Логвин, головна хормейстерка Київської опери Анжела Масленнікова, Віктор Плоскіна, головний диригент Київської опери, режисерка Оксана Тараненко, доктор мистецтвознавства Марина Черкашина-Губаренко, музичний керівник Львівського національного театру опери та балету Іван Чередніченко, солістка Національної опери України Анжеліна Швачка, композитор Олександр Щетинський.

 

Багато хто з присутніх наголошував, що проведення школи для диригентів є подією неординарною, всі учасники були готові до спілкування і відверто розповідали про власний досвід.

 

Іван Чередніченко акцентував увагу  на необхідності співпраці з вокалістами, на формуванні вміння домовлятися. Марина Черкашина-Губаренко порівняла оперний театр із семиголовим драконом (диригент, режисер, директор, хормейстер та інші), тож якщо нема сильної команди, не буде сильної постановки.

 

Говорили і про роботу з режисером, і про необхідність постійного самовдосконалення – від вивчення мов до відвідування майстер-класів. Тож можна бути впевненими – ще почуємо про не одну школу, темою якої буде опера.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Ольга БАЙБАК