Україна святкує Івана Купала: історія, традиції й заборони свята (фото)

Християни східного обряду 7 липня святкують Різдво Предтечі і Хрестителя Господня Івана або, як кажуть у народі, - Івана Купала.

 

Мабуть, жодне християнське свято не переплелося так міцно з дохристиянськими віруваннями наших пращурів, як це.

 

Воно давно стало схожим на монету, на аверсі якої суворий лик Предтечі, а на реверсі - дайбозькі нічні містерії.

 

Упродовж віків церква намагалася всіляко боротися і викорінювати язичницькі звичаї, але це було не такою вже й легкою справою.

 

Історія свята

 

Варто уточнити: дохристиянська назва свята дотепер невідома. Сама ж назва Іван Купала має народно-християнське походження і є слов'янським варіантом імені Іоанн Хреститель (у перекладі з грецької - занурювач, купатель).

 

Є дві дати Івана Купала. За старим стилем його святкували (і, до речі, багато хто все ще продовжує святкувати) під час літнього сонцестояння (20-22 червня). Цей період був часом святкування ще у язичників.

 

 

З моменту появи в Україні та інших країнах, які святкують Івана Купала, християнства дата змінилася. За новим стилем тепер це ніч з 6 на 7 липня. Таким чином, Івана Купала збігається з одним із найвідоміших православних свят - Різдвом Івана Предтечі.

 

Імовірно, Івана Купала походить з язичницьких ритуалів очищення, омивання, яке відбувалося в річках і озерах у день літнього сонцестояння.

 

Інші назви: Іванів день, Купала, Колосок, Ярилів день, Кокуй, Іван-травник, Сонцекрес, Купайло, Купалле, Іван Калдунські.

 

До наших днів дійшли головні атрибути свята, які, щоправда, із плином часу втратили свій прадавній сенс і набули радше казково-романтичного наповнення - це і стрибки через багаття, яке є символом Сонця, і плетіння та пускання за водою віночків зі свічками, й оповіді про чар-квітку папороті, пише "Укрінформ".

 

Щодо Церкви, то вона згадує сьогодні того, хто тисячі людей підготував до зустрічі з Богом і до сприйняття Слова Нового Заповіту; того, хто передував Ісусу Христу. Життя Івана Предтечі - просте, коротке й трагічне водночас.

 

Його батьки довго не мали дітей, що серед іудеїв було ганебним знаком. Вони були вже у досить поважному віці, коли у них народився син.

 

Хлопчик недовго тішив старих батьків - рано залишив рідну домівку й оселився в пустелі. Їв "акридів та дикий мед", ходив у грубому одязі з верблюжої шерсті.

 

 

Приблизно у тридцять років розпочав проповідь, яка тривала років зо п’ять. Її можна характеризувати одним єдиним словом: "Покайтеся" (єврейською "покайтеся" означає "поверніться"). Над тими, хто сприймав цей заклик, Іван здійснював у річці Йордан обряд хрещення.

 

Хрестив він там і Ісуса. Пророк дратував своїми проповідями фарисеїв та можновладців. Особливо ж його ненавиділа Іродіада, дружина Ірода Антипи, правителя Галілеї.

 

Іван Предтеча безстрашно викривав розпусту й бездумні розкоші правителя та його оточення. Зрештою можновладець кинув Іоанна Хрестителя до в’язниці, а невдовзі, на догоду Іродіаді, наказав стяти пророкові голову.

 

Цей день - 11 вересня, вшановується Церквою як День усікновіння Глави Івана Предтечі.

 

У православній традиції Іван Хреститель відіграє помітнішу роль, аніж у католицькій.

 

Він є (поряд із Дівою Марією) одним із найнаближеніших до Христа.

 

Якщо католицька традиція сприймає Івана Хрестителя передусім як пророка, правдивого свідка пришестя Христа і безстрашного викривальника зверхників, то православна, не заперечуючи цього, підкреслює в ньому риси ідеального аскета, пустельника і постувальника, ідеального ченця, який є представником "ангельского чину".

 

Саме тому на багатьох стародавніх православних іконах Івана Предтечу зображено з широкими ангельськими крилами. Цей іконографічний тип так і називався - "Іван Хреститель - ангел пустелі".

 

Традиції свята

 

7 липня здавна вважався в Україні найкращою порою заготівлі лікарських рослин.

 

"Святоянське зілля" - так називали купальські трави - не годилося брати голіруч, "бо силу втратить".

 

Збирати зело треба було до сходу сонця або при росі і так, щоб ніхто того не бачив. До кожної трави було своє окреме замовляння.

 

Унікальним і багатющим культурним пластом, тісно переплетеним з прадавніми українськими обрядами, є й купальські пісні.

 

Ключові символи Івана Купала - вода, вогонь і трави, пише "112".

 

Обов'язковий атрибут номер один - купання на сході сонця. Вважається, що таким чином людина проходить своєрідну процедуру очищення - змиває із себе захворювання і зміцнює імунітет. Купання відбувалося в різних місцях: хтось очищався в річках, хтось готував для цього лазню.

 

 

Потім наставала черга вогню. На височинах або біля річок розпалювали вогнища. Іноді вогонь добували древнім способом - тертям дерева об дерево. Розпалювали багаття пізно увечері і найчастіше палили до самого ранку.

 

Що цікаво, в селах до вогнища мали вийти всі жінки села. Та, яка не з'явилася, потрапляла під підозру у відьомстві.

 

Навколо багать водили хороводи, але найбільш відомим є його призначення в іншому.

 

Через багаття стрибали: як поодинці хлопці та дівчата, так і пари, які трималися за руки. Вважали, що якщо молода пара долала багаття, не відпускаючи рук один одного, значить, їм судилося бути разом. Якщо руки розмикалися, то це означало, що пара незабаром розлучиться.

 

Коли молодь закінчувала свої гуляння з багаттям, старше покоління проводило свою домашню худобу між купальськими вогнищами для того, щоб їх не спіткали смерть і хвороба.

 

 

Ще одним важливим атрибутом свята були і залишаються ворожіння.

 

Дівчата ворожили на судженого - плели вінки з 12 різних видів рослин, після чого пускали їх по воді.

 

Якщо вінок потоне, то дівчина не вийде заміж цього року, якщо відплив від берега - весілля вже близько.

 

Крім того, у цей день заведено збирати квіти для ворожіння - богатки. Знайшовши квітку, дівчина клала її під подушку. Якщо бутон розпустився - заміжжя незабаром, якщо зів'яв, то доведеться почекати.

 

У ніч на Івана Купала дівчата ходили до лісу збирати лікарські трави та квіти, які, згідно з повір'ями, у цей період насичувалися особливою силою.

 

Наприклад, зірвану в купальну ніч квітку полуцвіту необхідно було вкласти в усі кутки своєї хати. Вважалося, що злодій ніколи не залізе, позаяк буде чути голоси в будинку.

 

Ну і, звісно, офіційно стартувало полювання на папороть.

 

Є повір'я, згідно з яким вона цвіте тільки один раз на рік, - в ніч на Івана Купала.

 

 

Міфічна, неіснуюча в природі квітка нібито дасть тому, хто знайде і зірве її, особливі сили і можливості.

 

Зокрема, власник квітки стає прозорливим, отримує можливість розуміти мову тварин, бачити всі скарби, ставати невидимим, приймати будь-який вигляд, а також відкривати замки скарбниць, лише приклавши до них квітку.

 

Заборони свята

 

- Раніше вважалося, що в цю ніч не можна спати, адже прокидається вся лісова нечисть;

 

- Жінкам варто спочатку побувати біля багаття, і тільки потім йти на святкування. За повір'ям, цього дійства уникають тільки відьми;

 

- Не можна нічого позичати і продавати, особливо членам сім'ї;

 

- Вагітним жінкам, літнім людям і дітям в цю ніч варто триматися подалі від води.

 

Читайте також: На Свято Ковалів в Івано-Франківськ з’їхались ковалі з 20-ти країн світу (фото, відео)