Олександра Ткаченка не цікавлять нові дані щодо кількості втрат українців у роки Голодомору

Наприкінці 1980-х студент факультету журналістики Київського держуніверситету Сашко Ткаченко гримів з екранів телевізорів своїми сміливими репортажами про революційні перетворення в українському суспільстві. Він постійно добивався від наляканого ефірного начальства й цензорів від компартії, аби допускали правду для широкого загалу. Справді, тоді це був образ нового українського журналіста

Тож коли відомий політв’язень Семен Глузман запропонував мені зустрітися з нині вже міністром культури й інформаційної політики України Олександром Ткаченком, аби роз’яснити йому, чому необхідно, за прикладом євреїв і вірмен, продовжувати пошуки щодо встановлення всіх жертв Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, то я погодився, оскільки вважав, що мої аргументи будуть вислухані, відтак можна буде прискорити розв’язання цієї важливої наукової проблеми.

Ці сподівання, здавалося, почали справджуватися з першої хвилини нашої зустрічі: Олександр Ткаченко згадав, як він боровся з компартійними чиновниками, аби не вирізали з ефіру якісь важливі слова в інтерв’ю, яке він брав саме в мене. Тобто, він був тоді справжнім борцем з цензурою.

Але як тільки я поклав перед паном міністром досить об’ємний стос книг і документів, які підтверджують правоту неакадемічних дослідників щодо кількості втрат українців у 1932 – 1933 роках у 10,5 мільйона осіб, то одразу почув (як і присутні  на розмові працівники міністерства) від Олександра Ткаченка: його це не цікавить.

Я був шокований: ще кілька місяців тому на Міжнародному форумі з Голодомору-геноциду міністр Ткаченко цитував Президента України Володимира Зеленського про те, що втрати України в 1932 – 1933 роках співмірні з її втратами під час Другої світової війни, а це щонайменше 10 мільйонів, а тепер він не хоче чути про ці підрахунки…

На жаль, тепер я не побачив того молодечого запалу, який запам’ятався з його студентських часів, у міністра Ткаченка щодо такої важливої проблеми українського державотворення в духовній сфері, як встановлення історичної правди про втрати під час Голодомору-геноциду.

Не той тепер Сашко Ткаченко…

Володимир СЕРГІЙЧУК, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські та міжнародні громадські організації, вчені, дослідники, дисиденти, політв’язні, правозахисники, українська діаспора  звернулися до Президента Зеленського, українського суспільства та світового товариства у зв’язку з антиукраїнською діяльністю Міністра культури та інформаційної політики  Олександра Ткаченка.