Сьогодні в Україні вшановують пам’ять жертв «Великого терору»

Символічний день пам'яті жертв "Великого терору" 1937-38 в урочищі Сандармох - тепер Республіка Карелія, Росія відзначають 5 серпня. Там розстріляли більше 6 тис. чоловік різних національностей. Серед них були українські селяни, політики, вчені, митці та священники.

5 серпня 1937 року до Києва прибула комісія з Москви у складі Молотова, Хрущова та Єжова, яких супроводжував чималий «десант» енкаведистів. Українське партійне керівництво продовжувало чинити опір. Молотов наполягав на знятті з посад та виведенні зі складу ЦК КП(б)У Косіора, Петровського і Любченка та обрання першим секретарем Микити Хрущова, пише Укрінформ.

Члени українського ЦК відмовлялися голосувати за цю пропозицію. Молотов по телефону запросив інструкцій особисто від Сталіна, після чого вийшов з пропозицією до керівника КП України їхати до Москви для спільного засідання з Політбюро ЦК ВКП(б). Відмова означала б порушення партійної дисципліни і неминучі репресії, згода – неминучу загибель. Розуміючи це, Любченко 30 серпня застрелив дружину і застрелився сам, а тих, хто поїхав до Москви, було одразу ж заарештовано.

З кінця літа 1937-го протягом року в Україні було заарештовано всіх членів Політбюро, Оргбюро та Секретаріату ЦК КП(б)У, за винятком одного Петровського (зате було арештовано його синів). Зі 102 членів українського ЦК, обраних на ХІІІ з’їзді КП(б)У, живими залишилися тільки три. Заарештовано було всіх 17 членів українського уряду, всіх секретарів обкомів України. Терор прокотився по всіх республіканських установах, місцевих радах, промислових підприємствах.

Як зазначає історик Роберт Конквест, «терор був настільки всеохоплюючим і настільки «швидкострільним», що законні органи влади фактично розпалися. В українському ЦК не було кворуму, не існувало органу, який би призначав уряд. Наркоми, що призначалися нерегулярно, з’являлися у наркоматах на тижні і навіть дні, а потім зникали… Республіка стала вотчиною НКВС, де навіть формальна партійна радянська робота практично завмерла».

Великий терор тривав 15 місяців і був офіційно припинений за постановою того ж Політбюро ЦК ВКП(б) 17 листопада 1938 року, хоча репресії в менших масштабах тривали й надалі.

За два роки партійна верхівка арештувала 1,5 мільйона людей, 680 тисяч із них були вбиті.

На території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198 тисяч 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.

Після знищення партійних органів сталінське керівництво та загони НКВД взялися за "куркулів", "буржуазних націоналістів", інтелігентів, священників та кримінальників. У Сандармосі з жовтня по листопад 1937-го пострілом в голову убили драматурга Миколу Куліша, режисера театру Леся Курбаса, поета Миколу Зерова, письменника Валер'яна Підмогильного, історика Сергія Грушевського та багатьох інших діячів української культури.

Всього за період "Великого терору" на території УРСР, за оцінками істориків, засудили 198 тис. осіб. Більшу частину розстріляли.

У процесі слідства керувались спрощеною процедурою без права на захист обвинуваченого, що прямо суперечило Сталінській Конституції 1936-го. Пізніше Сталін особисто дав вказівку нижчим партійним органам не втручатись у справи чекістів.

Як повідомляла УМ, Віктор Ющенко був першим і єдиним із президентів країн на пострадянському просторі, хто на державному рівні затвердив необхідність такого відзначення, видавши указ «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору — масових політичних репресій 1937-1938 років».