Кореспондентка «УМ» опитала кілька десятків київських школярів 13—15-річного віку, й з'ясувала, що серіал «Кадети» дивляться майже всі. І не просто дивляться, а «фанатіють» від нього. Дехто навіть пробує... придумувати власні сюжети серій, не погоджуючись із творцями фільму.
Учень сьомого класу школи №98 Олексій Коваленко, фанат серіалу, давно заявив батькам, що в майбутньому хоче бути тільки військовим. Щоправда, мама Олена, яка й сама залюбки дивиться серіал, від мрії сина не в захваті. Бо добре знає, що в Україні на заробітну плату не те що лейтенанта, а й полковника прожити важко. Втім Олексій із маминими аргументами не погоджуєтьсяї: мовляв, коли мені прийде час вступати до військового училища, Українська армія буде повністю реформована, і ставлення до кадрового офіцера в державі буде зовсім іншим.
Загалом здається, що в уяві багатьох підлітків життя «кадетів» постає як така собі гра. Звісно, «проза буднів» у фільмі також присутня, але юні глядачі про побутові «деталі» особливо не замислюються, акцентуючи свою увагу передусім на смішних чи ліричних моментах. «Такі серіали виховують, швидше, жовторотих романтиків військової справи, а не юнаків, які свідомо вибирають цю нелегку дорогу», — каже знайомий, у минулому випускник Київського військового ліцею імені Богуна .
З іншого боку, майже всі вчителі, з якими довелося розмовляти на цю тему, сходяться на думці, що серіал «Кадети», на відміну від інших «мильних опер», пробуджує в душах підлітків не агресію, а світлі почуття, примушує замислюватися над вічними темами добра та зла, дружби, кохання, вірності. «От якби найближчим часом з'явилися подібні фільми і з українським підгрунтям», — мріє викладач гімназії «Києво-Могилянський колегіум» Аліна Гребеник. Але, на жаль, в Україні не те що серіали, а й короткометражні фільми, адресовані підростаючому поколінню, знімають рідко і по ТБ не показують...
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
