Від оприлюдненої порівняльної статистики МВС за минулі п'ять років (з 2002-го по 2006-й) віє прихованою бадьорістю. Як-не-як, у загальному масиві заяв і повідомлень про злочини з 2003 року в країні спостерігається тенденція до скорочення питомої ваги тих із них, за якими порушені кримінальні справи. Хоч кількість таких звернень і виросла за п'ять років наполовину (всього їх нараховується 11 мільйонів), за цей же період кількість порушених кримінальних справ зменшилася на 10,5 відсотка, а кількість рішень про відмову у порушенні кримінальних справ збільшилася на 80 відсотків. Після таких показників, мимоволі доходимо висновку: це ж наскільки зросла армія несвідомих громадян, які непокоять вартових правопорядку істотними дрібничками. Коли ж спробуємо звернути з тракту, вздовж якого вишикувалися «потьомкінські села» статистики, на манівці конкретних фактів, механізми формування бадьорих цифр виявляться вельми сумними.

Так сталося, що саме тоді, коли начальник Запорізького облуправління міліції Олександр Шмітько взявся переконувати журналістів в ефективній роботі свого відомства, регіональна статистика злочинів поповнилася черговим жахом: у Мелітопольському районі було знайдено розчленовані тіла чоловіка і жінки. Тож міліцейський керівник вирушив на місце злочину просто з брифінгу.