У моєму магнітофоні завжди стояла її касета. Низький грудний оксамитовий голос. Печальна інтонація. Філософська меланхолія. «Ще один день пройшов, ще один крок до краю. Він пролетить як мить, так все життя мине». Коли з усіх злітала піна днів, лушпиння великого міста, ми з друзями слухали Ольгу Богомолець. Слухали б і слухали, тільки в концертах вона була велика рідкість — інакша в бардівському середовищі, серйозна, зібрана. Потім касета загубилася, і ніби частинка чогось важливого в тобі відійшла, цього клаптика, вузенької смужечки бракує й по сьогодні. Недавно на одному з сайтів надибала її альбоми, але там же й «ввічлива відмова»: на жаль, зараз немає дисків. Зате є касети. Про те, що вона — правнучка академіка Богомольця, я зметикувала куди пізніше, а для корінного Києва, звичайно, вона була насамперед дівчиною з гучним медичним прізвищем. Правда, після шести років навчання в Медичному інституті її відмовилися розподілити — це були якісь корпоративні порахунки зі старшими Богомольцями. Потім була цікава історія з навчанням в Америці — на Всесвітній конгрес дерматологів в Америку Ольга відiслала тези своєї кандидатської, а через кілька місяців прийшло запрошення приїхати на конгрес. Вона ввічливо подякувала і відписала, що не має грошей на цей візит. Але доля була наполегливою, другий лист з американським штемпелем повідомляв, що при конгресі діє комітет допомоги слаборозвиненим країнам і по цій програмі їй виділяють гроші. Перший жест був гордий — лист полетів у кошик для сміття, та доля знову не здавалася: викидаючи папери, Ольга знайшла лист і перемінила рішення — вона поїхала вчитися в Америку. Після повернення заснувала Клініку лазерної медицини доктора Богомолець, яка працює вже 12 років і славиться по всьому світу. Зараз вона доктор медичних наук, координатор Європейської асоціації лазерної дерматології у Східній Європі, поважний професіонал. Рік після отруєння Віктора Ющенка була його особистим лікарем. Зараз фото доктора Богомолець у медичному халаті — на всіх помаранчевих бігбордах, вона третiй номер у списку до «Київради» від «Нашої України».
Недавно Ольга Вадимівна Богомолець народила четверту дитину і тимчасово перебралася з сім'єю з-за мiста, де мешкає уже п'ять років у власному будинку, до мами, в будинок Богомольця, в родинне гніздо. У помешканні прохолодно, тож вхідні двері утеплили — завісили здоровенною шкурою. Поки пані Оля заколисує тримісячну Софiйку, я помічаю на кухні прикріплену двома магнітами до холодильника листівку від руки — привітання вiд родини Ющенків iз народженням донечки. Немовля заснуло, мама може давати інтерв'ю. Вона дуже м'яка, домашня, усміхнена, з двома косичками. «Поворожи мені на каві твоїх очей...» Але як тільки мова заходить про її клініку, Ольга змінюється на очах — тверді інтонації, чіткі формулювання, абсолютна відповідальність за свою справу. Їй 41 рік і вона стільки всього встигла. Судіть самі.