Уперше в Києві 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови, були презентовані «Донецькі сонети» — перша українська поетична збірка, надрукована в Бахмуті в 1898 році.
Її автор — Микола Чернявський.
Він став помітним у літературному процесі з середини 1890-х років.
Однак за радянських часів потрапив до числа незаслужено затертих діячів, яким була небайдужа українська ідентичність, його репресували.
У Музеї видатних діячів української культури, де проходить виставка «Українська книга в Бахмуті», розповідають, що майбутній митець свої перші поезії знищив, бо вони були написані російською.
10 томів творів народженого поблизу Бахмута Миколи Чернявського вийшли з кінця 1920-х років до 1931-го в харківському видавництві «Рух».
Микола Зеров в антології «Нова українська поезія» зараховує Миколу Чернявського до генерації літераторів, які формували український поетичний вектор разом з Лесею Українкою, Агатангелом Кримським, Михайлом Коцюбинським, Миколою Вороним.
Творчість поета поціновували Іван Франко, Сергій Єфремов, Михайло Грушевський.
Життя і діяльність Миколи Чернявського проходили в кількох містах. У Чернігів переїхав на запрошення Михайла Коцюбинського.
У 1901—1903 роках працював там земським статистиком. Потім перебрався у Херсон.
Просвітницька діяльність поєднала Миколу Чернявського з Олександром і Софією Русовою, корифеями українського театру Миколою Садовським, Панасом Саксаганським, Марією Заньковецькою, Іваном Карпенком-Карим та поетесою Чайкою Дніпровою. Саме Микола Чернявський став співзасновником і керівником товариства «Українська хата Херсона» й опікувався виданням його вісника.
Голод 1920—1921 років забрав у Миколи Федоровича сина. А в період великого терору Миколу Чернявського тричі арештовували.
За результатом сфальсифікованих звинувачень його зробили політичним злочинцем, учасником націоналістично-фашистської організації.
І хоча письменник не визнав жодних звинувачень, НКВС прийняв ухвалу: розстріляти. Вирок виконано в Херсоні 19 січня 1938 року опівночі.
Відродження пам’яті про поета і громадського діяча розпочалося після реабілітації у 1956 році і триває й досі.
Музейники вважають, що саме тепер, у повномасштабний період російсько-української війни, важливо через виставку знайомити широку аудиторію з Миколою Чернявським як культурним представником південно-східного краю.
До експозиції увійшли матеріали з приватного архіву родини Дмитра Чернявського (брата письменника), з особистого зібрання керівника Благодійної організації зі збереження культурної спадщини «Благодійне товариство «Ґардаріка» Дмитра Піркла та раритетних документів, наданих Чернігівським літературно-меморіальним музеєм-заповідником Михайла Коцюбинського.
Відвідувачі впродовж місяця зможуть бачити копії історичних документів, наданих Центральним державним історичним архівом України, та документи фондової колекції Музею видатних діячів української культури. Більшість із представлених на виставці раритетів експонуються вперше.
Інна Галак, провідна наукова співробітниця Музею видатних діячів української культури, розповідає: «У листі до брата свого часу Микола Чернявський бідкався, що внаслідок бойових дій часів Першої світової будинок, де жили у Херсоні, дуже постраждав, а родина переховувалась від артобстрілів у підвалі. Й ось маємо з 2022 року таке собі дежавю. Мрію і вірю, що будинок, який зберігся, вистоїть і колись стане меморіальним музеєм».
