ПОЛІТПАРНАС: Поклик дитинства
26.06.2019
Поклик дитинства
Печаль вітрів, мовчання зим
і гір спокійний сон я бачу.
Я відчуваю, що за цим
є інший зміст Природи наче.
Дишу я повними грудьми
на верховинській полонині.
Десь там маленькими дітьми
ми загубилися донині.
Я розчиняюся у снах,
де предки грають на трембітах.
В примарних хмарочках-човнах
пливуть казки-легенди в квітах
в краю Дитинства чарівнім,
де я — замріяно-щасливий —
бродив, вслухаючись у грім,
і сміх дощу, і шепіт зливи...
А звук ранкових косовиць
щемить... і кличе знову в полі.
І запах пасок-паляниць
серця освячує і долі...
Там мама жде мого дзвінка —
від вічно зайнятого сина.
І все простить її рука,
ці рідні очі і сивини...
І я зумію, я прийду!...
Втечу з рутинного полону
і стежку батьківську знайду.
Торкну від сліз щоку солону...
Михайло ІСАЄВИЧ
Мукачеве
